Привіт, кумо! Повернулася з Форуму видавців у Львові. Цілий рік мріяла, як там буде бабине літо, зробимо радіопрограму на відкритому повітрі, на балконі, який виходить на південний схід. Бо там у небі супутник, через який ми виходимо в ефір. І зорі вийдуть під кінець програми. Словом, розкатала губу.
Приїжджаємо — а там дощ, дрижаки, митці поховалися по норах, як миші. Наш супутник закрили хмари, хтозна, чи й вийдемо в ефір. Де мій губозакаточний станок?
Прийшли на свій балкон, а холод собачий! Загорнулися в пледи, замовили те, що в ефірі називали "чаєм".
— Добрий вечір зі Львова, — зацокотіла в ефір зубами я. — Ми тут говоримо про книжки, і нам страшенно холодно!
Офіціантка запропонувала прикувати мене до стола наручниками
Після програми вирішили сходити по славетних львівських закладах "Мазох-кафе" і "Криївка". У мазохістів нам сподобалося. Там у кожному залі по телевізору показують Верховну Раду. Янукович, Яценюк, якісь жирні спини.
— Оце ж і є мазохізм, — пояснила офіціантка й запропонувала прикувати мене до стола наручниками.
Ми познайомилися й зі скульптором, який робив статую Захер-Мазоха. До нього часом приходять люди й кажуть: відлий на завтра статую чисто братану на день народження. А він каже: бронзу ж мінімум тиждень треба відливати. А вони: ти шо, дєньгі нє вопрос, давай на завтра чисто.
У "Криївці" треба на вході казати "Слава Україні". Але ми переплутали й сказали інше, таке, що й не напишеш, і не про Україну. Нас насварили й пустили.
Лише під ранок, відігрівши голову, збагнула: я ж так і не пояснила, чого ми вели ефір з того балкона. Слухачі, мабуть, думали: як тобі так холодно, то зайди всередину!
Але зорі все-таки вийшли.
1 
1
Коментарі
8