Джіно в компанію привів Антоніо — наш приятель музикант, який грає на вулиці з викладеним поперед себе капелюхом. Насправді, Антоніо має роботу і виступає в клубах. У якомусь клубі вони й познайомилися.
Джіно почав із того, що поцілував мене в обидві щоки, коли я хотіла потиснути йому руку при знайомстві. Я не люблю, коли до мене торкаються ліві люди. Виглядав він якось незрозуміло. Незрозуміло було, якої він раси: голова в нього голена налисо, ніс ніби трохи приплюснутий, але не дуже, та ще і щедро всипаний веснянками. Шкіра оливкова, але він з Лос-Анджелеса, там усі засмаглі. Що він робить у Лондоні й узагалі в житті, також неясно.
Мені його жарти були нецікаві, і він переключився на інших дівчат. Чути було балачки про перший клас у літаку. Хлопцям він розповідав про свій пентхаус десь у Лос-Анджелесі, про якийсь туманний бізнес із неназваними партнерами. У когось виникла версія: Джіно продає наркотики. Його підкреслена таємничість, смішок і відчайдушність в очах додавали цій версії правдоподібності.
Раз мій чоловік зателефонував із бару.
— Джіно немає де переночувати. Його готель у Мейфер забитий, бо зараз Вімблдонський турнір. Я його приведу до нас.
Не хотілося прокинутися з перерізаним горлом
Ця перспектива не викликала в мене захвату. Хоч я й критикувала хлопців за їхні дикі плітки про наркоторгівлю, якось не хотілося прокинутися з перерізаним горлом. Чоловік збагнув, що діло швах, і прийшов без Джіно.
Останнього ж разу Джіно з"явився в паб у капелюсі, як і я. Але мій був трохи малуватий, а його — трохи великуватий. Раптом я побачила, що і його плащ великуватий. І він нічого собі не купує, а тільки дозволяє себе пригощати. А люди, які літають першим класом, знають, де ночуватимуть, і не просяться до нас на розкладайку. І в мене виникла своя теорія щодо Джіно. Бреше він, от і все.
1 
1
Коментарі
17