Язик

 

"Привіт! Як справи?" — каже Рорі без акценту.

Рорі — високий, гарний американець ірландського походження на прізвище Фіннін — не має й краплі української крові.

Одного дня він записався собі добровольцем у Корпус миру — це така благодійна організація, — приїхав в Україну, вивчив мову і захопився поезією. Він знає, де в творчості пізнього Павла Тичини є натяки на співчуття кримським татарам. Він цитує Котляревського напам"ять, причому з середини. І навіть, здається, читав Жадана.

Коли Рорі починав вивчати калинову, викладачі давали їм дивні завдання на мовну практику. Рорі випало піти на базар і купити там язик, що він і зробив. Повернувся до прийомної родини і радісно повідомив господині, яку називав "мама":

— Мама, язик! Купити, люблю.

Наступного ранку на сніданок був язик. Рорі вже знав, що язик в Україні — це недешевий делікатес. Він з"їв, подякував і пішов собі.

Здається, він навіть читав Жадана

На другий день на сніданок також був язик. І на третій. І на четвертий. Словникового запасу для прояснення непорозуміння бракувало.

Зрештою незміцнілий американський організм відмовився так снідати. Рорі почав викидати язик у кватирку, коли господиня виходила. За його власними словами, він добре вцілював. Але одного ранку Рорі не втрапив язиком у вікно. Жирне рожеве кружальце ляпнулося об скло саме в ту мить, коли до кімнати зайшла господиня.

Наступні кілька хвилин Рорі досі згадує, здригаючись. Язик повільно повз униз по склу із скрипучим звуком, і врешті — ляп! — упав на підвіконня. Прийомна "мама" пішла собі, так нічого й не помітивши.

Рорі схопив язик і викинув у вікно, де на нього вже чекали дворняги. Того ж дня він таки поговорив із "мамою" про язик, і той зник із меню.

Тепер Рорі читає лекції з україністики в Кембриджі.

×