"Cин спостерігав із бабиної скрині" - як створювали Музей живого хліба

Торік етнографиня Олена Щербань відкрила музеї живого хліба та звареного борщу в селі Опішня Полтавського району. Про їх створення жінка розповіла кореспонденту Gazeta.ua

 

"На моєму подвір'ї є 3 хати. Одну – купили, іншу, дерев'яну, - побудували, а третю, глиняну, зібрали зі старої хати, що купили в сусідньому селі. Останню облаштували спеціально для Музею живого хліба. Там побудували піч і випікаємо хліб на бездріжджовій основі. До речі, усі 3 хати в одному стилі. Туристи не відрізняють, яка новозбудована. А будувала хатину моя сім'я – чоловік, я і діти. Найменшому сину було лише 12 місяців. Він спостерігав за роботою зі старої дерев'яної бабиної скрині", - розповіла Олена Щербань.

10 років тому теж на своєму подвір'ї етнографиня створила етносадибу тканинної ляльки-мотанки "Лялина Світлиця". Зізнається, що спершу купила стару хату, щоб вигідно перепродати, а вже потім виникла потреба в заснуванні просвітницького осередку.

 

"2006-го купила в селі хатину 1924 року забудови. Спершу планувала вигідно продати й придбати автомобіль. Звісно, ніхто її не купив, бо вона скромна, бідна, малесенька. Побудована на палицях, між якими промащено глиною. Попередні хазяїни обклали хату цеглою, тому зовні вона, ніби цегляна. Запланована по старовині – має 3 кімнатки й сіни. Посередині - груба, що опалює всю будівлю. Пізніше зрозуміла, що в тій хаті мала неодмінну потребу - наприкінці 2010-го створюю там етносадибу тканинної ляльки-мотанки "Лялина Світлиця".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Киянка приготувала борщ із лободи" - етнографиня закликає ділитися автентичними рецептами

Більшість ляльок Щербань мотає сама, хоча деякі експонати купує, також багато дарують.

"Хатину заселила тканинними ляльками-мотанками. До себе запрошую лялькарок з усієї України. Багато мотаю сама, а також купую, мені дарують. Зрештою, ця хата обросла ляльками, рушниками, килимами, ряднинами, старовинними шафками, ліжками. Хоча одна полотняна лялька випадає з колекції, адже зшита. Я б її оцінила на років 160. Очевидно, вона колись була в сукенці, але та пропала від плину часу. Також одна ніжка в неї загублена. Личко цієї ляльки порцелянове, але не біле, а блакитне. І волосся, напевно, натуральне. Одна фахівчиня з Москви хотіла купити її за дорого, але я не продала. Думаю, що вона тутешня і повинна тут жити. Ми її знайшли, коли розбирали стару хату в сусідньому селі задля будівництва іншої. Там в одвірках була захована ця лялька. Не хочу вигадувати, що вона була захована на добро, чи на якусь магію, чи її просто сховали, бо дорога і мала порцелянове личко", - поділилася етнографиня.

×