— Покушать ми любим. Кожного тижня йду на базар по свіженьке, — говорить домогосподарка 44-річна Ольга Малиш із села Ковалівка Полтавського району. Має чоловіка та дорослу доньку. Вбрана в бежеве пальто та червоний берет. У руках два великі пакети "Босс". 1 грудня о 10.00 на оптовому ринку по вул. Шевченка біля автостанції в магазині "Сири" бере 300 г російського сиру. Каже, знає всі точки, де можна дешевше скупитися. На оптовому ринку ціни найнижчі.
— Женщина, візьміть ще й голландського трошки. Дуже добрий до чаю, — каже до неї коротко стрижена білява продавщиця в синьому фартуху.
— То вже лишні розтрати, — відказує Ольга Володимирівна. Платить за сир 18 грн. — Удома обізатєльно складаю список. Слєдую строго за ним. Трачу не більше 400 гривень на тиждень. Найголовніше — треба купити чогось молочного, м'яса, риби та овочів. Грошей беру впритик. Тоді нічого ненужного не куплю. На свята на їжу йде гривень 600. Там і торта треба спекти, і спиртне придбати. На оптовий іду в першу очєрєдь. Ціни на 3-5 гривень дешевші, ніж на критому центральному ринку. Російський сир у магазінах стоє 63 гривні за кілограм, тут предлагають за 58. От і економія.
На оптовому ринку 15 крамниць. Яток немає. Ольга Малиш заходить до рибного магазину. Тут смердить рибними відходами. У черзі стоять 13 людей, дві жінки затуляють носа хустинками.
— Запах, може, і не найлучший, зате риба дешева, — заглядає до двох холодильників. Вони забиті скумбрією. Коштує 32 грн/кг. — В інших мєстах по 34, — шепоче Ольга Володимирівна. — Скумбрію мариную в приправах. Получається добріша за сєльодку, — за дві рибини платить 25 грн. — Один мінус на оптовому — з продавцями торгуватися безсмислєнно. Кажуть, і так дешево товар віддають, а ми ще й наглієм.
На вул. Шевченка навпроти книжкового ринку два місяці тому відкрили м'ясний магазин "Домашній смак". Домогосподарка говорить, він найдешевший на базарі. Товар скуповують в оптовиків, націнку не ставлять.
— Постоянно тут беру харківську копчену ковбасу "Салтівську", коштує 64 гривні за кілограм, — заходить до приміщення. Тут 30 покупців. Стоять біля п'яти кас. — По півгодини чекаю. Постоянно очєредь.
Об 11.20 йде на овочевий ринок на вул. Чапаєва. Під дахом із десяток довгих стелажів. Сюди селяни привозять продавати городину.
— Краще скуповуватися в людей із Полтавського району. Товар на базар везуть недовго. Овочі не в'ялі, свіженькі, — підходить до чорнявого чоловіка в шкіряній куртці. Він торгує капустою. — У вас капуста просто прєлєстна. Тугенька, не тріскається. Разів п'ять уже брала, — нахвалює.
— Мене як на базарі немає, так клієнти розстроєні, страшне. Дзвонять, питають, коли привезу їм капусту сорту Айсберг. Дуже хароша, щоб квасити. Вирощую в селі Писаренки під Полтавою, — розказує чоловік, зважує три великі капустини на 15 грн.
— Та, може ж, хоч троячку скинете як постоянному клієнту? — просить Ольга Малиш.
— Як візьмете ще пару головок, то і 5 рубчиків уступлю, — відповідає продавець. Господиня погоджується.
Біля виходу з овочевого ринку стоять люди з товаром, який везуть із Херсона, Дніпропетровська, Харкова. Овочі на гривню дорожчі, ніж у місцевих торговців.
— Ціна вища, бо їдуть здалека, — говорить Ольга Володимирівна. — Тиждень тому брала в них картоплю, спішила на маршрутку, а вони якраз скраю стояли. За кілограм віддала 3 гривні. Сьогодні подивилася, мєсні по 2 предлагають.
3 
1
Коментарі