— Хімічна отрава з нафтопереробного заводу скоро зі світу зживе, — говорить 65-річна Лідія Петрівна з міста Кременчук. У вівторок о 10.00 сидить у черзі до кабінету гінеколога в Полтавському обласному онкологічному диспансері. Півроку тому їй видалили злоякісну пухлину з легенів. Каже, захворіла, бо живе за кілометр від Кременчуцького нафтопереробного заводу в мікрорайоні Молодіжний.
На першому поверсі диспансеру 15 кабінетів для обстеження. Біля кожного на дерев'яних лавках сидять із десяток хворих. Ще стільки ж стоять під стінами. У коридорі задуха, люди чекають у черзі по 3 год. Перед Лідією Петрівною три жінки з хустками на голові. В усіх бліде обличчя, під очима синці. Приїхали з Кременчука, мають рак легенів.
— Живу за кілометр від того звіра. Через дим приходиться закривати вікна і двері, — продовжує Лідія Петрівна. — За місяць від раку легенів померли двоє сусідів. Не район, а смертельна яма.
— Немає де сховатися, — долучається до розмови кременчужанка Світлана Солод, 47 років. — Заводи розкидані по всьому місту. У мене кум з одного на другий бігав. На сталеливарному інфаркт стався. Пішов працювати в нафтопереробний, там рак горла заробив.
До реєстратури повільно підходить 50-річний Володимир Крук із Комсомольська. У нього сині губи, трусяться руки. Два роки лікує рак легенів. Каже, 10 років працював на гірничо-збагачувальному комбінаті в Комсомольську.
— Доробився, — зітхає. — Зараз збираємося з сім'єю переїхати в якесь село іншого району. Щоб стало легше дихати, а то враження, що в льогких постоянно якийсь осадок. Треба було раніше тікати. Тут від людей тільки й чути, що приїхали з Кременчука або Комсомольська.
— Із Лохвиці тоже є. Я он трьох больних привіз. У кожного по пухлині, — долучається до розмови 40-річний Василь із села Сенча Лохвицького району. — Їздимо купою, бо так дешевше. Вокруг села зо п'ять бурових вишок стоїть. З усієї області работніки в командировки приїжджають. Тільки з кимось познакомляться — всьо, немає человєка, рак з'їв. Воду пити невозможно, воняє бензином. Буває, із бурової чорна хмара летить. Дихнути нічим.
— Знайомі живуть у селі Великі Будища Гадяцького району, — каже Володимир Крук. — Там годів чотири назад на буровій була аварія. Текла отруйна вода. Трактором переривали поле. Бо вона радіаційна. Від неї рак зразу схватиться.
15
років утворюється ракова пухлина. Хворі найчастіше її помічають на другій-четвертій стадіях. Двічі на рік слід проходити онкологічний огляд. Це займає два дні.
7,5
тисячі гривень у середньому коштує лікування раку для однієї людини. Оплачує його держава. Щоб вилікувати всіх пацієнтів обласного онкодиспансера, треба 2,5 млн грн. Держава виділила 1,5 млн. Іноді доводиться чекати на ліки кілька місяців.
Для профілактики п'ють морквяний сік
Кременчужанин 48-річний Олег Горовий 20 років лікує рак трав'яними настоянками.
— Рак різних форм часто виникає через зашлакованість організму. Відходи отруюють внутрішні органи, — каже Олег Анатолійович. — Тому потрібно раз на два-три роки організм очищувати від шлаків. Обстежитися, піти до дієтолога, щоб призначив дієту. Кожного ранку випивати свіжий овочевий сік. Обов'язкові компоненти — морква й буряк. Якщо в організмі не вистачає йоду — додають морську капусту, якщо турбує простата — кидають селеру. Такий фреш, окрім шлаків, виводить солі. Якщо немає можливості робити сік, добре приймати настоянку сабельника. Її продають в аптеці.
Онкологи говорять, профілактика без обстеження та нетрадиційна медицина не повинні замінювати офіційну. Можна запустити хворобу до невиліковного стану.
1 
1
Коментарі