У полтавському складі-магазині взуття "Дешевше нікуди" на вул. Жовтневій, 49 у неділю о 12.00 скуповуються понад 50 людей. Покупці ледь протискуються між закладеними взуттям високими полицями. Завалюють коробки. У приміщенні смердить гумою та шкірзамінником. У черзі до каси стоять 10 людей.
— Качество сомнітєльне. Шкірою і не пахне, — кривиться жінка років 30 у довгій зеленій спідниці. Навприсядки перебирає взуття у двох великих картонних ящиках. У них щільно втрамбовані жіночі босоніжки на плоскій підошві, в'єтнамки. — Бачиш, он весь клей повилазив, — показує подрузі. — Але нічо. Братиму, бо дешево. Викинути не жалко буде. Ціна смішна — 89 гривень. На базарі такі босоніжки вдвічі дорожче впарюють.
На кількох полицях стоять осінні моделі чобіт. Білявка років 20 у короткій джинсовій спідниці вдягає на праву ногу чорний чобіт на товстому каблуці з короткою халявою, на ліву — натягує таку ж модель сірого кольору.
— Ніяк не можу оприділитися. Уже тричі міряла. Ви не могли б посовітувать, у яких краще, — запитує літню жінку в окулярах. Та поруч міряє коричневі чоботи, нагинається, щоб застебнути змійку. Повз проходить чоловік, випадково штовхає. Жінка встигає схопитися за полицю.
— Ой, людоньки! Можна ж так і вбитися, — каже. — Проходи вузькі, а людей, як у мурашнику, набилося. Ганяють туди-сюди. Як я вас дєвушка понімаю, — обертає голову до білявки. — Без дзеркала трудно вибирать. Але до нього також черга.
— Я певно візьму дві пари, — відказує дівчина. — Вони тут по 175 гривень, у других магазинах точно гривень 400 прийшлося б заплатити.
Із першого поверху покупці сходами спускаються в підвальне приміщення. 22-річна Таміла Михєєва пробирається між людьми. На бильцях, полицях, під стінами повно фіолетових коробок із-під взуття.
— Стільки черевиків в одному місці ще не бачила. Та і людей також. Колись прийшла зранку по разноцвєтну модель. Черга стоїть як колись за ковбасою. Мені сразу сказали, що треба з сьомої ранку приходити, щоб втовпитися. Постояла півгодини та пішла додому. Сьогодні купила зовсім інші, — показує бежеві босоніжки на тонкій підошві.
Біля виходу з магазину жінка років 50 обмахується газетою. Витирає піт із чола. Підганяє чоловіка, щоб той швидше розплачувався на касі.
— Чуть не впала від духоти, — каже на порозі. — Наміряла купу черевиків. Сто раз нагнулася та розігнулася. Аж захекалася. Зате взяла три пари собі. І чоловікові дві.
Коли фабричний брак, ремонтуємо за свій рахунок
— Працюємо з березня, робочий день із дев'ятої ранку до восьмої вечора. Раз на місяць поновлюємо асортимент, — говорить старший продавець складу-магазину "Дешевше нікуди" Наталія Ландар. — Місяць тому запускали в магазин по 40 осіб, щоб не було душно. Інші чекали в черзі надворі. Тепер ажіотаж трохи спав, вхід вільний. Купують, скільки хочуть, але скидок за опт не даємо.
Взуття можна повернути.
— Якщо не ношене, то протягом двох тижнів без питань міняємо. Може, вдома роздивилися, не сподобалося. Коли фабричний брак, ремонтуємо за свій рахунок. Або людина приносить чек із майстерні і ми оплачуємо. Буває, приносять із відірваною підошвою. Видно, що загнутий задник, бо сильно тягли. Тоді не приймаємо.
Найдорожче в магазині осіннє та зимове взуття коштує до 280 грн. Усі моделі везуть із Китаю та Туреччини.
1 
1