Минулої п"ятниці святкувала 90-річчя Варвара Голуб із села Стовбина Долина Новосанжарського району. Упродовж 37 років жінка працювала трактористкою в місцевому колгоспі. На пенсію могла піти в 50-річному віці через специфіку роботи. Зробила це — у 57.
Привітати Варвару Савівну приїхали заступник голови райради, сiльський голова та селищний голова Нових Санжар. Привезли грамоту, букет із дев"яти троянд, ковдру, довгий теплий халат, набір рушників.
За здоров"я пили шампанське.
— Я досi не забула, як лагодити пускач та кардан. Коли запотребиться, то готова сiсти за кермо, — каже ювілярка.
— Я в неї, пiдлiтком, був причiплювачем, — підключається до розмови Андрiй Река, 53 роки. — Чоловiки-механiзатори з неї приклад брали. У неї напарником був зять, так вона часто й за нього робила.
Зять Варвари Савівни помер кілька років тому. Чоловіка Олексія вбили в перші дні війни 1941-го. Нині живе з єдиною донькою 65-річною Меланією, із її розлученим сином 45-річним Юрієм та незаміжньою донькою 42-річною Галиною. Ще троє онуків ювілярки живуть окремо. Сусіди кажуть, Голуб із дочкою й онуками не вживається, часто лаються.
Варвара Голуб народилася й усе життя прожила в Стовбиній Долині. 1939 року закiнчила курси трактористiв при машинно-тракторнiй станцiї й очолила єдину в районi жiночу тракторну бригаду. Коли почалася вiйна, вiдправилася в евакуацiю на Схiд, де теж працювала на своєму тракторi. Повернувшись до рiдного села, ще майже 30 рокiв трудилася в тракторнiй.
8 
35413
Коментарі