На дворі Лютенської школи Гадяцького району лежить висока сосна з обрізаними гілками. Жінки, чоловіки та діти прив'язують до стовбура гілки клена, липи, кольорові стрічки. Кожна — символізує довге життя. Заквітчане дерево краном установлюють серед шкільного двору. Це — Свято віхи, яке відбувається в селі щороку. Такого немає в жодному районі області. Місцеві переказують, традиція прикрашати дерево-віху залишилася від племені лютичів, які кочували Україною та осіли на території нинішньої Лютеньки. За уявленнями предків, віха — це межа між весною і літом, світлом і темрявою, небом і землею. По селу ставлять до десятка таких дерев. Кожен куток окремо. У ніч на неділю стережуть. Збираються гуртом, варять кашу. Не сплять цілу ніч, бо як хтось звалить віху, то кутку буде невдача аж до наступного року. Віхи стоять тиждень, потім дерева розрізають і віддають вдовам на дрова або спалюють.
3 
1
Коментарі