Другий рік держава не виділяє коштів на придбання машин швидкої допомоги для сільських амбулаторій. Медики добираються на виклики велосипедами й попутками. Цьогоріч за гроші з бюджету області планують купити по одному авто "швидкої" для кожної райлікарні.

45-річний Валерій Рожко з амбулаторії сімейної медицини Білоусівки Чорнухинського району чотири роки їздить на виклики з трьох сіл велосипедом. Купив його за свої гроші.

— Ще трохи підзбираю та куплю для амбулаторії скутер, — хвалиться лікар.— Був старенький "уазик", але його списали. Можна було хворого в Чорнухи за 15 кілометрів завезти, а тепер вожу кіньми.

У Великих Будищах Диканського району автомобіль "швидкої" списали торік. Сільські медики обслуговують три села.

— Відчули, як страшно без транспорту, коли в місцевого жителя Костянтина Натучі серце схопило. Кинулися везти до Диканьки за дев"ять кілометрів, а нічим, — розповідає голова Великобудищанської сільради Христина Покутня. — Додумалися посадити хворого у шкільний автобус.

— У нашому селі сімдесят пенсіонерів і дев"ять інвалідів, — жаліється інвалід Великої Вітчизняної Іван Литвиненко з Андріївки Новосанжарського району. — До Нехворощанської лікарні хворих возити нічим. Якби не діти — усі б давно вимерли.

У Гадячі дві бригади "швидкої" обслуговують район. У Козельщинському не вистачає п"ять авто.

Купити "швидкі" за власний кошт — нереально

— Закупити "швидкі" за власний кошт — нереально, — каже заступник голови Козельщинської райради Юрій Марченко. — У райцентрі немає автомобіля "швидкої", обладнаного реанімаційною технікою.

Три тижні тому автомобіль "швидкої" за 74 тис. грн сільській абмулаторії Лукім"я Оржицького району подарувало місцеве сільгосппідприємство "Лукім"я".

— П"ять років просив машину для амбулаторії. Дописався до Верховної Ради, але там ніхто не допоміг, — говорить сільський голова Олексій Джадан, 55 років.

Два автомобілі меддопомоги має Тарасівська амбулаторія сімейної медицини Зіньківського району. УАЗ отримали 2001-го. Новеньку "славуту" торік у листопаді подарували благодійники.

— Із чоловіком Ярославом Георгійовичем десять років тому приїхали молодими спеціалістами в Тарасівку, — розповідає сімейний лікар амбулаторії Тетяна Іваніщенко, 36 років. — "Уазик" бере аж 18 літрів бензину, їздили ним тільки в екстрених випадках. Амбулаторія була в жахливому стані. Дах дірявий.

2006-го сільські лікарі звернулися до благодійного фонду дружини президента Катерини Ющенко "Україна 3000".

— Звернення направили до Секретаріату президента, а звідти назад у область і район. Нас викликало керівництво. Казали, чого це ми надумали жалітися, — згадує Тетяна Вікторівна.

Лист лікарів із проханнями до фонду показали учасникам програми "Лідерський клас", де молоді люди збирають кошти на соціальні потреби. На ремонт амбулаторії дали 160 тис. грн. Придбали апарат ультразвукової діагностики, меблі, дві лікарські сумки з начинням. Купили "славуту".

— Машина бере сім літрів на сто кілометрів — дуже вигідна, — говорить водій амбулаторії Микола Скрипник, 42 роки. — Селяни не розрізняють "швидку" та медичну допомогу. У мене робочий день до п"ятнадцятої. Думають, що повинен чергувати цілодобово. Але якщо лікар дзвонить, серед ночі їду.

За місяць Скрипник отримує 550 грн.

— Біда з фінансуванням, — нарікає Тетяна Іваніщенко. — Сільрада на рік виділила тисячу гривень на бензин. Цього вистачить на три місяці.

На Полтавщині 172 амбулаторії. Їм потрібно кілька десятків нових "швидких". Чи виділятимуть на це гроші з державного бюджету, буде відомо лише наприкінці року, кажуть в обласному управлінні охорони здоров"я.

×