Більшість сільських будинків культури Полтавщини по 10-15 років не опалюють. Працівники клубів мерзнутимуть і цієї зими.
Із 2002-го закладами опікуються сільради. Жоден клуб не закрили. Узимку працівники культури гріються калориферами, ними ж натоплюють зали для проведення свят. У багатьох клубах є сільські бібліотеки. Бібліотекарі нарікають, що часто книжки псуються від сирості.
Клуб села Погреби Глобинського району не опалюється понад 10 років. Раніше топили вугіллям. Тепер, кажуть, дороге. На другому поверсі — бібліотека. У ній немає світла, кабель вирвано. Дах протікає, тому стеля осипається, на стіні утворюються тріщини.
— Зимою так мерзнем, що ходимо гріться у магазин. Тут довго не всидиш, — розказує бібліотекарка 45-річна Світлана Ткаченко. — Обігрівачів немає. У морози люди дзвонять додому, якщо хочуть взяти книжки. Без опалення обкладинки покриваються цвіллю. Витираємо їх ганчіркою. Сморід такий, що не зайти. За літо вивітрюється.
Із 15 сільських закладів культури Диканського району торік опалювали дев"ять.
— Узимку все одно всі працюють. А як же? — говорить завідувачка районного відділу культури Надія Крюченко, 52 роки. — Оця криза, що про неї кажуть, для нас не новость. Наша галузь у хронічній кризі. Але не закрився жоден будинок культури. У нас у районі вони великі, двоповерхові. Хай не опалюється зал, але в кабінетах, де проводять заняття гуртки, топлять калориферами. Обігрівачі "Уфо" купили. Концерти, огляди самодіяльності як проводилися, так і проводяться.
Для реконструкції будинку культури в Андріївці на Диканщині та системи його опалення цього року обіцяли виділити з держбюджету 300 тис. грн.
Ходимо гріться у магазин. Тут довго не всидиш
— Сільрада проект зробила, витратили близько 20 тисяч. Тепер він лежить мертвим грузом, грошей держава не дала, — зауважує Надія Василівна. — А проект може лежати три роки, а далі негодний. Краще б ми на ті гроші зробили косметичний ремонт.
Ще в кількох великих селах району клуби теж не опалюють.
— Місцева влада робить усе, щоб допомогти. Але при нинішніх цінах треба бути мільярдером, щоб утримувати такі заклади. Держава має щось зробити. Хай би нашу галузь або закрили вже, щоб ми не мучилися, — зітхає Надія Крюченко. — На новий опалювальний сезон районного будинку культури — нуль коштів. До нового року обіцяють виділити. А щодо сільських клубів, усе буде залежати від бюджетів сільрад.
В обласному управлінні культури знають про стан сільських будинків культури. Кажуть, пріоритет віддають районним.
— Якщо на сьогодні в деяких районах коштів на опалення ще немає, то їх шукатимуть. Єдиний заклад культури в районі якось буде підтримуватися. А сільські клуби — це катастрофа. Де немає господаря, який про нього піклується, немає нічого, — каже 50-річний Володимир Годзенко, керівник обласного управління культури.
Заклади ремонтують переважно за державні кошти. Два роки тому клуб у Красному Кобеляцького району селянам допоміг відреставрувати Український фонд соціальних інвестицій. Він дав 250 тис. грн. Громада назбирала 10% від потрібної суми. Ще 130 тис. грн дали з районного бюджету. Тепер у клубі тричі на тиждень проводять дискотеки, є більярд, шашки, телевізор.
У найближчій перспективі — клуби у Пирятинському, Хорольському, Гребінківському та Чутівському районах. Це села, що прилягають до траси Київ — Харків. Їх ремонтуватимуть, якщо виділять гроші на підготовку до футбольного чемпіонату Євро-2012.
3 
1
Коментарі