Вівторок, 22 січня 2008 15:42

Поліна та Іван раніше жили в свинарнику

Автор: фото: Інна МОСКАЛЬЧУК
  Зліва направо: Надія Башметова, Наталія Конюська, Поліна Моцна, Дарина Шишкіна, Іван Карпей (знизу) з керівниками центру соціальної опіки дитини ”Відродження” в Лубнах подружжям Лідією та В’ячеславом Бєловими. Надя, Поліна й Іван живуть у центрі. Дарина й
Зліва направо: Надія Башметова, Наталія Конюська, Поліна Моцна, Дарина Шишкіна, Іван Карпей (знизу) з керівниками центру соціальної опіки дитини ”Відродження” в Лубнах подружжям Лідією та В’ячеславом Бєловими. Надя, Поліна й Іван живуть у центрі. Дарина й

Із 2008 року в Лубнах працює благодійний центр соцопіки дитини "Відродження". Тут живуть діти, які потрапили в скрутне становище, втекли з дому чи втратили родину.

У коридорі центру чути, що в кімнаті працює телевізор.

— Полінко, чого стоїш у дверях? Бігом дивитися мультики, — весело каже до дівчинки з жовтою кулькою голова правління обласної благодійної організації "Спілка самаритян" В"ячеслав Бєлов, 58 років. Його дружина 49-річна Лідія працює директором центру. Чоловік допомагає їй.

"Відродження" розмістилося у приміщенні колишнього дитсадка. За 28 тис. грн будівлю придбала церква євангелістів "Відродження".

Нині в центрі троє дітей. Харків"янку Надію Башметову, 11 років, міліція зняла з потягу в Гребінці. 3-річну Поліну Моцну та її 7-річного брата по матері Івана Карпея рік тому привезли соцпрацівники сусідньої Гребінки. Батьки дітей бомжують.

— Малі жили у свинарнику, — розповідає Лідія Бєлова. — У три роки Поліна знала два слова — "Пока" і "Вака". Це вона так вимовляла своє та братове імена.

— Були, як мауглі. Їли руками, — додає В"ячеслав Михайлович. — Зараз Полінка вже розмовляє. Іван пішов до першого класу. Шукаємо їм нову родину.

Центр розрахований на 14 дітей. Тут є велика їдальня, кухня, санвузол, ізолятор із душовою для новоприбулих. У березні у класній кімнаті будуть інтерактивна дошка, три комп"ютери з виходом у Інтернет.

— За останні півроку на ремонт витратили понад сто тисяч гривень. Гроші дали спонсори, допомагає церква "Відродження". Від "Спілки самаритян" німецькі родини беруть під опіку дітей із центру, неблагополучних сімей. Висилають їм продукти, речі.

— Тут були розвалини, — згадує Бєлова. — Старі вікна замінили на пластикові. Поклеїли веселі шпалери. Доки не закінчили ремонт, надавали тимчасову допомогу. Лінійна міліція із залізниці привозила дітей до нас. За деякий час утікачів забирали батьки чи направляли їх у притулки.

За 1,5 року у центрі побувало 50 осіб. Однорічного хлопчика, в якого загинула мати, усиновили.

— Наша організація ані політична, ані релігійна, — каже В"ячеслав Михайлович. — Виховуємо дітей у любові. Запрошуємо священиків з усіх конфесій.

У центрі два вихователі, працівники по господарству, кухар, медсестра.

— Діти з вихователями пишуть п"єси. У кожній з них вони шукають маму. Коли дивишся — плачеш, — зітхає Лідія Михайлівна.

У центрі ремонтують кімнату екстреної допомоги матері та дитині. Працюватиме цілодобова дитяча телефонна лінія довіри "Не плач". У квітні відкриють соціальну кухню та пральню. Щотижня вони безкоштовно обслуговуватимуть 200 лубенців. Працює склад із гуманітарною допомогою.

Торік обласна кримінальна міліція у справах неповнолітніх виявила 293 підлітків-бомжів, 26 дітей жебракували. За рік 233 дитини віддали до дитячих притулків та інтернатів. Порушили кримінальну справу за втягнення неповнолітнього в жебрацтво.

Зараз ви читаєте новину «Поліна та Іван раніше жили в свинарнику». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода