Упродовж 10 днів ікона Іоасафа Бєлгородського перебувала в церквах Лохвицького району. Віряни під час богослужіння помітили світло, випромінюване образом.
У Лохвицький храм Благовіщення ікону привезли козаки. Торік Українському козацтву її подарували з благословення архієпископа Бєлгородського і Старооскольського Івана. Образ в дерев'яній рамі під склом, освячений на мощах святого. Іоасаф зображений на золотому тлі. Під час вечірні зібралися 20–30 осіб. Першою помітила світло 74-річна Зінаїда Дудка:
— Коли бачила світло, спочатку думала, воно відбите. Зрозуміла, що то сяйво, коли почало тьмяніти. Фон, на якому зображений святий, став меркнути, наче екран старого телевізора, коли падає напруга в мережі. Надворі були сутінки, у церкві не дуже світло. Спочатку не повірила своїм очам, думала, якась лампочка погасла. Озирнулася — усе як і було. У мене якесь дивне відчуття виникло, аж сльози накотилися.
Наступного дня яскраве світіння виникало знову. Тло зробилося золотаво-світлим.
— Теж спочатку думала, так світло на ікону падає, — каже 64-річна Валентина Рапота. — А як усе, крім святого, стало темнішати, у мене аж мороз пішов по шкірі. Доки тривала служба, образ двічі засвічувався — до і після мирування. Я всім друзям і знайомим розповіла по телефону.
Третьою побачила світіння парафіянка Ольга, коли ікону заносили в храм. Подумала, що то спеціальна підсвітка. Віряни сподіваються, що після моління перед образом Іоасафа зціляться від хвороб.
— Я сам світіння не бачив, — каже 48-річний отець Михаїл Товстяк, настоятель храму Благовіщення. — Але віряни в один голос про це розповідають. Зцілень поки що не було, але ми на них сподіваємося.
Образ Іоасафа козаки з духовенством привозили майже до всіх церков Лохвицького і Чорнухинського районів. 3 квітня повернули на постійне місце — до Полтавського храму Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Там ікона перебуває нині, їй можна вклонитися.
— Відомі й задокументовані сотні випадків зцілення цією іконою, — каже отаман Лохвицького козацького полку Іван Дудник. — Особливо помічна для хворих дітей. Зцілюються, хто страждав на психічні, розумові захворювання. Перед цією іконою молився російський цар Микола ІІ у своїй ставці під час Першої світової війни. Щоб дозволили привезти образ на Лохвиччину, я три місяці оббивав пороги духовенства. Тепер мрію привезти мощі святого.
Святитель Іоасаф народився 8 вересня 1705 року за старим стилем у Прилуках Полтавської губернії. 32-річним став ігуменом Мгарського монастиря під Лубнами, незабаром очолив обитель. 40-річним став намісником Троїце-Сергієвої лаври в Москві. 1748-го був поставлений єпископом Білгородським. Одягав і годував бідних, втішав знедолених, приймав мандрівників, відвідував ув'язнених. 1754 року передбачив час своєї смерті, склав передсмертну молитву, яку називають його ім'ям. Після кончини тіло лишилося нетлінним.
Віряни вважають, мощі Іоасафа мають особливу здатність зцілювати. Тепер вони в Бєлгороді, за радянських часів перебували в Ленінградському музеї атеїзму.
На початку 2009 року інший образ Іоасафа Бєлгородського привозили у храм селища Теплик Вінницької області. Священнослужителі та віряни помітили мироточення ікони в кількох місцях.
1 
1
Коментарі
1