У неділю вранці купував продукти на базарі біля площі Зигіна. Навпроти торговельно-розважального центру "Київ" літня жінка з двох великих ночв продавала свіжу рибу.
— У мене лучші карасики в городі, прямо з річки. Підходьте, не пожалієте, а як много возьмете, я ще і скидочку зроблю, — підзиває. — Весь Київський район знає, що в мене риба хороша. За п'ять лєт ні одного недовольного клієнта.
До продавщиці підходить дівчина років 20, просить зважити 4 кілограми риби.
— Дєвушка, нємєдлєнно відійдіть отсюда. Не нужно мене до істерики доводити, — червоніє від люті продавщиця. — Як сильно риба нужна — подходьте за півгодинки. Раніше все одно не продам.
Дівчина відходить убік, здивовано дивиться на продавщицю.
— Та не нужно мене так рассматрівать. Я вам по-руському сказала: риби не продам. Першим клієнтом должен бути мужчина, а потім всі остальні. Це ж найперша прімєта успішної торгівлі, — кричить базарниця. — Я вже і так раз жіночці першою рибу продала. То весь день на смарку пішов.
Розвертається до покупця спиною.
— Та пішли ви нафіг зі своєю рибою. То, відать, мужики на тебе вніманія в жизні не обращають, так ти їх дурацькими прикметами завлікти питаєшся, — переходить на крик і дівчина. — Запомніть: у мене друзєй на районі много. Розкажу їм, то ніхто і близько до вашої гімняної риби не притронеться. Ніякий забобон не поможе.
Один мій знайомий вірив у прикмету — "на яку ногу спіткнешся". Казав, якщо на праву — чекай гарних новин, ліву — будуть неприємності. Якось біля під'їзду спіткнувся на праву ногу, а через хвилину з даху на нього впала велика грудка снігу. Знайомий довго матюкався, півдня в нього сильно боліла голова. Після цього перестав ходити взимку під будинками та вірити в забобони.
2 
1
Коментарі
3