Знову у нас відключили електрику. Таке трапляється часто. Уже можна було б звикнути й сидіти при свічках в очікуванні чуда. Проте чудес не буде, доки не подзвониш в аварійну службу.
Дзвінок до диспетчера — особливе мистецтво. Якщо з десятого разу слухавку піднімуть, треба скоромовкою проказати: "Не здумайте кидати трубку. Здрастуйте!" І тільки після цього назвати проблему. Не обов"язково, що диспетчер відповість. Зазвичай він гаркає в трубку, що виклик прийнято, і перериває розмову майже ввічливим "Ожидайтє".
Мені чомусь здається, якщо я вчасно плачу за спожиту енергію, то маю право хоча б на ввічливу відповідь, чому немає світла й коли воно буде.
І хоч через відключення в нас не працював економічний газовий котел, у хаті було холодно, а трирічний син настійно вимагав: "Хочу Том і Джері", цього разу відповідь мене розвеселила. Коли світло зникло втретє за годину, диспетчер тільки й вимовив сердито: "От йо!".
Накупили свічок і гасу для лампи
У житлово-комунальній службі міськвиконкому мене заспокоїли: "Ви подивіться, що у світі робиться! Порядку й там немає".
Заступник начальника Полтавського філіалу "Полтаваобленерго" пояснив, що електромережа, яка йде до вулиці Лугової, вже стара, часто ламається. Колись її замінять. А за законом вони можуть добу тримати людей без світла і їм нічого за це не буде.
Тож накупили свічок і гасу для лампи. Мій чоловік каже, що поставить велогенератор. Тоді в нас буде світло, ми натренуємося, виграємо велогонку "Тур де Франс" і переїдемо у Францію. Там світло не вимикають.
2 
1
Коментарі