1 вересня до початкової школи села Нестеренки в Полтавському районі має прийти троє першачків. Але все одно учнів тут буде не більш як дев"ять, бо троє дітей наступного року переведуться в п"яті класи в сусідні школи. Ймовірно, через малу кількість учнів навчальний заклад у Нестеренках закриють.
— Я двадцять п"ятий рік учителюю в цій школі. Сама викладаю всі предмети, крім англійської. Її читає вчителька з Мар"ївки, — завідувачка і єдиний педагог школи 43-річна Наталія Лазеба показує на двері, звідки долинають англійські слова.
У Нестеренках дітей із різних класів збирають разом і читають усім урок з одного предмету. Завдання кожен такий "клас" отримує різні.
Нестеренки — центр сільської ради. Тут проживають 345 осіб. У початковій школі 30 років тому було до 36 учнів і дві вчительки. Із 1999-го кількість дітей почала різко скорочуватися. Лазеба лишилася викладати сама.
— Відтоді жодного разу не могла взяти лікарняний, бо нікому мене замінити, — скаржиться. — Усі хвороби переносила на ногах.
Наталія Лазеба родом із Чернігівської області. Закінчила Прилуцьке педучилище і приїхала в Нестеренки за направленням. Згодом заочно здобула вищу освіту в Полтавському педуніверситеті. Доньки навчаються в Полтаві в аграрній академії — старша Юлія в магістратурі, а Євгенія закінчує перший курс. Чоловік Сергій — фермер, обробляє шість гектарів паю. Вирощені овочі продає.
Учителька бере з шафи бронзовий дзвінок і калатає ним. Діти збираються на урок математики.
Клас увесь у кімнатних квітах. На стінах висять портрет Шевченка, плакат із державними символами, політична карта. Діти сидять за дерев"яними партами. На кожній із них прикріплено пластмасовий стаканчик для ручок і олівців. Учителька придбала їх за власні гроші.
На столі Наталії Лазеби чотири підручники для кожного класу. Вчителька роздає завдання. Доки двоє третьокласників мізкують над задачею, троє четвертокласників повторюють закони додавання, а першокласниця розв"язує в зошиті приклад, троє другокласників хором по складах читають умову задачі. Згодом третьокласниця на дошці ділить у стовпчик тризначне число. Вчителька допомагає. Її відволікають, приносячи на перевірку розв"язані приклади. У кінці уроку учні здають зошити.
— Найкраще нам працювалося до розвалу колгоспу, — каже Лазеба на перерві. — Школу опалювала котельня. Тепер — одна груба в цьому класі. Із нього не виходимо. Зимою їмо тут. В інших приміщеннях від сирості стіни тріскаються. Раніше що не трапиться — в колгосп. Тепер якщо щось відремонтувати треба, чи дров нарубати — свого чоловіка гукаю.
Після третього уроку вчителька йде до їдальні. Заливає у вмивальник з відра воду, робить бутерброди з сухою ковбасою, чай, ставить на столи печиво, розрізає апельсини.
— Продукти нам щодня завозить місцевий підприємець, — каже Наталія Олексіївна. — Оплачує обіди райвідділ освіти. Харчі замовляю сама. Стараюся, щоб діти вживали більше вітамінів. А для гарячого в нас немає умов.
Діти миють руки й сідають за столи.
— Мої учні дуже дисципліновані. Дев"яносто процентів після школи вступають до вузів.
Одна школа обходиться в 180 тисяч гривень на рік
Із 831 школи Полтавської області 115 недоукомплектовані. Найбільше таких у Гадяцькому, Козельщинському та Миргородському районах. У 44 початкових школах навчається менш як 10 дітей. Найменше в Малобудищанській школі Великобагачанського району — троє учнів.
— Утримання однієї недоукомплектованої школи обходиться обласному бюджету в 180 тисяч гривень на рік, — говорить 54-річний Анатолій Бардаченко з обласного управління освіти і науки. — За ці гроші можна придбати шкільний автобус і возити дітей до сусідньої школи з доброю базою та педагогічними кадрами. Цього навчального року за згодою територіальних громад рішенням районних сесій закрили три школи. Ще 13 припинили діяльність через відсутність учнів. Батьки попереводили своїх дітей до сусідніх шкіл.
До 2010 року можуть ліквідувати ще 60 недоукомплектованих шкіл. До таких належать початкові школи, в яких менш як 10 учнів, школи І–ІІ ступенів, де менш ніж 50 учнів, та І–ІІІ — менш як 100.
4 
35413
Коментарі