У Полтавській області щотижня затримують одного-двох торговців самогоном. Їх викривають люди, які телефонують на міліцейську гарячу лінію. Найчастіше затримують пенсіонерів.
У Полтаві біля супермаркету "АТБ" на вул. Героїв Сталінграда стоїть ятка. У ній літні жінки торгують печивом і цукерками.
— Даже дітвора знає, що бабуськи в палатці самогон продають. Зранку до ночі стоїть до них черга з алкашні, — полтавка 35-річна Світлана іде до магазину. — Видно, гарно їх кришують, що менти роками не розганяють.
Прошу жінок налити 100 г, аби зігрітися. Ті переглядаються.
— Нєту в нас горілки. Не занімаємся ми таким, — одна з жінок опускає очі.
— Он, синок, магазін стоїть, — каже. — Сходи, хай там тобі наллють.
За 10 хв. до намету підходить гладкий чоловік у брудній жовтій куртці. У руці тримає дерев'яну палку.
— Налий соточку, а я завтра дєньгі отдам. Цілий день сьогодні ніякий, голова розкалується.
Продавщиці відмахуються. Чоловік кидає палку на асфальт.
— Ну і хрін із вами. В слідуючий раз, як гроші будуть, у вас нічо не куплю.
За кілька метрів від ятки — дві лавки. Там стоять четверо чоловіків. Із пляшки з-під "Живчика" розливають прозору рідину по пластикових стаканах.
— Ану, братішка, подожди, треба поговорить, — один зупиняє підлітка, що проходить повз. — Дай рубля два, а то нам на закуску не хватає. Я тебе в слєдующий раз побачу, то віддам.
Компанія регоче.
Інша популярна в Полтаві точка з продажу самогону у провул. Кропивницького.
— Сусіди все життя самогон продають, — розповідає полтавка Наталія, 30 років. — Коли самогонка є, то на проволку у дворі вішають прищепку. Тоді вся алкашня знає, що можна йти за випивкою.
У мікрорайоні Поділ біля зупинки "Оптика" на розкладному стільці сидить жінка років із 70, торгує насінням. Під стільцем — картата сумка. У ній — півлітрові пластикові пляшки з самогоном.
— Ану дайте мені бутилочку, понравився мені ваш сем, — чоловік років із 20 простягає 17 грн.
— Щоб обичной горілкой напиться, треба бутилки дві, а то 60 гривень, — каже. — А в самогонці градусів 60, пляшки вполнє хватає.
Найбільше точок із продажу самогону на ринках Полтави.
— Як на заводі робив, то всі рабочі знали, де самогон у городі купить можна, — розповідає полтавець 26-річний Ярослав Гаркавенко. — Найчастіше говорили про бабушок, які на ринках торгують. Казали, що лучшої за їхню самогонку немає. Я купив на пробу, то стошнило так, що більше самогону не п'ю.
"Чим більше бульбашок — тим самогон кращий"
— Найсмачніша самогонка з цукру та дріжджів. Якщо вона гарно зварена, то м'яка на смак і майже не має запаху. А от із буряку воняє, — каже 35-річний Андрій із Карлівки. Він часто купує самогон.
— Якісний — майже без запаху, — продовжує. — Повністю його можна убрать, якщо профільтрувати випивку через марганцовку чи древесне вугілля. Коли наливаєш гарний самогон у чарку, то получаються бульбашки. Чим більше цих бульбашок — тим сем кращий і кріпший. У чарці не повинно бути осаду.
Найпопулярнішу самогонку женуть із цукру і дріжджів. На Полтавщині також — із буряку та варення.
Півлітрова пляшка самогону коштує 17 грн. За 3 грн наливають повну 100-грамову чарку.
1 
1
Коментарі