Навпроти Центрального універмагу на вул. Жовтневій у центрі Полтави влаштовуємо експеримент — ставимо підлогові ваги. Пропонуємо перехожим безкоштовно зважитися. З'ясовуємо, на скільки погладшали чи схудли полтавці, чи скидатимуть зайві кілограми, і в який спосіб.
— Ну, ти й роз'ївся за зиму, — регоче худорлявий 32-річний Олександр зі свого кругловидого товариша. Той погладжує живота, не може відірвати погляду від механічного циферблату. Стрілка показує 90 кг.
— Недавно ж було сємсят п'ять, — бурмоче. — З роботи сократили. Жизнь настала — тєлєвізор та диван. Піду в магазін, наберу печеньок і цілий день валяюся на боку. Друзья прозивають Павидловичем, бо дуже сладке люблю. Була би робота — шевелився б. Так куди не піду — одна срамота, а не зарплата. Я такі дєньги і з біржі спокойно получать могу.
— Бери прімєр з мене, — Олександр плескає приятеля по плечу. — Устроївся до часника комерційним директором. Цілий день по городу бігаю. Хазяїн — жлоб, машини не дав. Зразу 2 кіла злетіло. Скоро у поясі дірки проколюватиму, щоб штани не спадали.
Гуртом підходять троє чоловіків — худорляві, плечисті, високі, у кольорових куртках-вітрівках. На вигляд по 25 років. Зважуються по черзі, кожен має по 70 кг. Кажуть, за зиму набрали 3 кг.
— Жаримо щотижня шашличок у майонезному соусі. Ось і результат, — обхоплює себе за боки русявий із сережкою у вусі. — Треба начинать бігати зранку. Любим худеньких дєвчьонок. Яка ж гляне на жопатого.
Навпроти центрального універмагу — кіоск, де продають швидку їжу. Четверо дівчат купують там по хот-догу. Підходять до ваг.
— Ого, плюс 5, — викрикує студентка Наталія у білому пуховику. — З завтрашнього дня не їстиму після шести.
— Чуствую, і я десь так набрала, — говорить повненька дівчина у веснянках, відкушує підкопчену сосиску, навколо рота залишається майонез та кетчуп. — Як сезон купання прийде, ні крихти в роті. За тиждень можна потєрять 5 кілограмів. Японську дієту знаю — там в основному парена риба, рис і овочі. Кожна порція не більше 200 грам. Тільки потепліє, половина студенток у Полтаві на ній сидітиме.
Розмову слухає 55-річна Софія Василівна. Жінка невисока, худорлява, у шкіряному пальто, на високих підборах. На вигляд має не більш як 40 років.
— Коли мала років 20, як оці дівчата, — киває у бік студенток, — важила кілограм 70. Об'їдалася піроженими-картошкою. Могла за раз пачок шість мороженого з'їсти. Друзі підсміювалися, мовляв, пишка. Вирішила похудать. На роботу і навчання ходила пішки. Снідаю нині — три ложки творогу й кава, обід — йогурт, ввечері — вівсянка. За останні 30 років набирала кілограм або два. Важитись не буду, бо не інтересно навіть.
52 кілограми важить 27-річна Євгенія Жук, помічниця колишнього мера Андрія Матковського. Зріст 165 см. Вага не змінювалася останні 10 років. Євгенія щодня з'їдає яблуко, випиває до 2 л води, у її раціоні — молочні продукти, риба, овочеві салати. Щодня по 1-2 год. займається фітнесом. Ходить на танці, плавання, бокс, силові вправи. Хоче навчитися танцювати на пілоні.
1 
1
Коментарі
1