"На дні сміттєвої гори захований не один кілограм ртуті"

 

Протягом місяця в кількох місцях через самозаймання димить сміття на звалищі за 700 м від села Макухівка Полтавського району. Непотріб туди звозять з обласного центру. Смітник 4 м заввишки. Уже 2006-го він був заповнений на 107%.

Востаннє жителі сіл Макухівка і Андрушки пікетували звалище чотири роки тому. Вимагали його закрити, облаштувати нове, провести водогін, вуличне освітлення й відремонтувати дорогу. Усе це їм пообіцяли, але майже нічого не зробили. Центральну вул. Шевченка в Макухівці заасфальтували на чверть. Ще 1 км 300 м без асфальту, там піщана дорога. Решта вулиць села без покриття. Колонки з водою є біля кількох дворів. Водопровід провели лише на двох центральних вулицях, ще на кількох проклали труби, але хати до води так і не підключили. На стовпах через один повкручували лампочки, а струму немає.

— Як постоїть вода ніч, то на ранок голубої мазути збирається в палець. Звариш борщ — вкус не той, нап"єшся чаю — на рвоти тягне. По вулиці немає жодної колонки, — бідкається місцева 70-річна Раїса Яківна. Просить не називати прізвища.

У селі кажуть, неодноразово робили аналізи ґрунту й води. У землі високий вміст міді, а воду пити взагалі не можна.

— Якось одна бабка повезла на базар у Полтаву редиску, — розповідає жінка в блакитному плащі, називатися відмовляється. — Лабораторія взяла на аналізи, а тоді довго чуби чухали, бо в ній нітратів тьма. Отаке ми їмо! У нас через одного онкохворі. Макухівчани як їдуть на базар щось продати, брешуть, ніби з інших сіл, бо як хто почує — завернуть і аналізи не робитимуть, проженуть із базару.

Місцеві скаржаться, від смітника постійно смердить. Навіть при зачиненій кватирці в оселі сморід, особливо в теплу пору року.

Від крайніх хат видно гори непотребу на звалищі. Поліетиленові різнокольорові пакети, мов прапори, зачепилися за гілки дерев і майорять на вітрі. Ближче до смітника дужчає неприємний запах. Санітарно-очисна зона, що відокремлює село від звалища, забруднена. Узбіччя закидане сміттям.

Під деревом купа синіх рваних мішків. Із них повисипалися картопляне лушпиння, гнилі апельсини, подерті штани, порожні пляшки з-під мінералки, підгузки і якесь смердюче місиво. Поряд валяється дохлий собака. Ще за метр — коров"ячі кістки. За крок від сміття — озера ґрунтових вод. Вони затопили майже всю санітарно-захисну зону.

Подекуди сміття димить.

Як їдуть щось продати, брешуть, ніби з інших сіл, бо проженуть із базару

— Це вже місяць так, — пояснює депутатка сільради 43-річна Світлана Кейбало. — Само загорається і травить нас. Палити його не можна, там багато газів і важких металів. Ще з дитинства пам"ятаю, сільські хлопчаки тягали звідти ртуть. Прямо в жменях приносили додому. Об землю бах — вона й розкотилася дрібними шариками. Тоді не знали, що пари ртуті дуже шкідливі. Припускають, на дні сміттєвої гори захований не один кілограм ртуті.

За переказами місцевих жителів, у середині 1960-х Полтавський завод газорозрядних ламп вивозив на звалище відходи.

Світлана Кейбало проводить до в"їзду на звалище. Він перекритий шлагбаумом. Дорога тут неасфальтована, навколо багнюка. Спеціального бункеру з розчином для миття та дезінфекції коліс машин нема. Вантажівки і сміттєвози "обтираються" об полтавські дороги.

У сміттєвій горі копирсаються з десяток бомжів і циган. На них куфайки, гумові чоботи, рукавиці. Одні копають лопатами, інші гребуться руками. У кожного — полотняний мішок. Побачивши фотоапарат, тікають.

— Наших тут немає, — говорить Світлана Іванівна. — Хіба цигани. Останнім часом багато їх наїхало в Макухівку. Металолом збирають.

У санітарно-захисній зоні й на кордоні з Макухівкою постійно беруть ґрунт на аналізи, стверджує головний санітарний лікар Полтави Анатолій Журавльов. Солей важких металів не виявили. Водопровідна вода також відповідає держстандарту. У колодязній жодних речовин понад норму не зафіксували.

— Бункери для очистки коліс машин будують лише біля полігонів, — зазначає Анатолій Миколайович. — Там проходять процеси гниття. І щоб цей бруд не чіплявся за колесами транспорту, будують очисні споруди. А в нас не полігон, а звалище. Макухівчани не дають будувати інший полігон, бо звідти заробляють гроші.

У прес-службі міської ради повідомляють, що розглядали кілька варіантів вирішення проблеми зі звалищем у Макухівці, вели переговори з інвесторами щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Нарікають, жодних зрушень нема через фінансову кризу.

×