— Щороку в нашій школі оголошуємо конкурс на найбільший збір макулатури, — розповідає вчитель української мови й літератури Людмила Іванівна, просить не називати її прізвища та номер школи. — Найчастіше діти приносять рекламні газети, що безплатно розпихають у поштові скриньки. Багато ділової документації. Певно, батьки приносять її з роботи. Книжки про Леніна і Радянський Союз повикидали ще років зо п"ять-сім тому, тепер здають світову класику. Цього року хтось із учнів приніс ціле зібрання творів Льва Толстого, Анни Ахматової, Пушкіна й Лермонтова. Поклали тихенько й не зізналися чиї. Книжки хороші, не обшарпані, я залишила їх для класної бібліотеки.
Вчителька говорить, украй рідко в макулатуру потрапляють "жіночі" романи і фантастика. Підручники здають теж не часто. Школярі запевняють, батьківські книжки допомагають краще розібратися в темі, що "заумно" написана в сучасних посібниках. Небагато глянцевих журналів.
— Якось принесли цілу колекцію "Плейбоя" і ще якоїсь порнографії. Вона розлетілася по школі за урок. Я ледь зі страму не згоріла.
Принесли колекцію "Плейбоя". Розлетілася по школі за урок
У пунктах прийому макулатури кажуть, не звертають уваги на те, що їм здають. Вторсировину приймають великими партіями від підприємств, платять 50–70 коп/кг. Клунками приносять пенсіонери чи бомжі.
— Найбільше приймаємо газокартон — коробки з-під продуктів чи техніки. Здають підприємці чи власники магазинів. Газети привозять редакції. Народ, мабуть, мало читає, нічого не виписує, бо такого добра не несуть, — каже працівник пункту прийому макулатури в Полтаві. — І книжки здають, та ми тут сидимо не для того, щоб їх читати.
1. Картон.
2. Ділові папери.
3. Газети.
4. Художні книжки.
5. Зошити, конспекти.
6. Підручники, переважно сучасні.
7. Глянцеві видання.
2 
1
Коментарі