Картини з квітами вішають у спальні

 

На стінах виставкової зали "Художник" на вул. Чапаєва в Полтаві висять картини із видами полтавських вулиць. Їх уважно роздивляються дві дівчини. Продавці салону кажуть, картини міських вулиць тепер найпопулярніші.

— Раніше в моді були зображення природи, — розказує 50-річна Тетяна Сівкова, працівник зали. — Їх зараз купують на подарунок старшим людям. Серед молоді більше модні стали роботи з квітами. Популярні картини з видами Полтави. І не просто сквери та парки, а історичні будівлі, пам'ятники.

Тетяна Петрівна показує велике полотно, на якому два вовки біжать снігом. Каже, картина, на якій є рух, краще пасує до передпокою. У вітальню модно вішати кілька однакових зображень із різними порами року. Картини з квітами стали частіше вішати у спальні. Раніше популярні були полотна із парним зображенням звірів, птахів.

— Пам'ятаю, одному чоловіку сподобався пейзаж, — розповідає Тетяна Петрівна. — Він його кілька місяців ходив роздивлятися. Приходить через рік і каже: "Де та картина, хочу її купити". Та полотно було вже продане. Дядько ледь не плакав. Казав, гроші цілий рік збирав. Повезло, що художник потім йому таку ж картину намалював.

Працівниця кличе полтавську художницю Марину Рожнятовську. Майстриня показує своє полотно з великим букетом польових квітів. Каже, створила за один день. Такі добре  розбирають.

Найчастіше полтавці купують картини на ювілеї друзів, родичів. Компанією складаються по 200–300 грн. Популярні пейзажі, зображення моря й кораблів. Для себе купують полотна заможні люди.

— Покупці з грошима зразу знають, яку картину, якого художника хочуть, — розповідає працівниця виставкової зали "Художнього салону". — Якщо покупець не визначився, радимо класику.

У галереї "Арта" кажуть, полтавці в захваті від львівських художників. Ті зображають старовинні вулиці Львова.

— Картини розмітають, — говорить Юлія Петушинська з "Арти". — Певно полтавцям, що відвідували Львів, хочеться мати його частинку вдома.

Біля полтавського лялькового театру свої картини на продаж виставляють місцеві художники. Огрядна жінка довго торгується з продавцем. Той хоче продати два невеликі полотна за 500 грн.

— Беру тільки за 350, — тицяє купюри торговцеві. Той нехотя згоджується. Перемотує полотна скотчем.

— Особо не заробляємо, — говорить. — Ото хіба на портретах. Та вони вп'ятеро-вшестеро дешевші, а мороки набагато більше. Якщо клієнту не сподобалося, може і не заплатити.

До великої картини підходить літня жінка. Показує пальцем і запитує "скільки".

— Три тисячі, — каже художник.

— Ой, — вигукує. — Я таких грошей ні в жизні б не дала.

— У картину силу та гроші вложив, а толку немає, — хитає головою художник. — Багатенькі в салони йдуть. На вулиці робіт не купують.

×