Ігор Сірик два скликання є депутатом Полтавської обласної ради від Комуністичної партії України. Його позиція незмінна. Як оцінку своєї діяльності він отримав пропозицію іти кандидатом у народні депутати по Лубенському виборчому округу № 148, аби представляти інтереси громадян України, зокрема оржиців, великобагачців, лубенців, хорольців та семенівців. Ми звернулися до Ігоря Сірика, аби він прокоментував сьогоднішню позицію Комуністичної партії та фракції.
Ігорю Володимировичу, ви йдете кандидатом у народні депутати від Компартії України, але ж, погодьтеся, комуністичні ідеї вже давно віджили своє.
— Досвід показує інше. За 21 рік незалежності Україна прийшла до формату держави, де 90 відсотків населення існують, багато в чому собі відмовляючи, 9 відсотків виживають на рівні, який у нас прийнято називати середнім, хоча насправді це виживання. А 1 відсоток привласнює собі національний дохід, у який не вкладає ні краплі власної праці. Не дивно, що за таких умов модернізація української Компартії паралельно зі зростанням попиту на ідеали добра і справедливості стала головною і поки що єдиною сенсацією теперішньої виборчої кампанії.
Кожна політична формація переживає злети і падіння. І соціалізм — не виняток. Відтоді, як громадяни колишньої "єдиної й неподільної" вирішили спробувати на собі принади національного капіталізму, виросло нове покоління пострадянських дітей. Вони не застали безкоштовної освіти й медицини, БАМу і будзагонів. Їхнє місце в житті визначається статусом батьків і власною пробивною силою. Це покоління, яке нічого доброго не чекає від держави. І дуже часто від життя — також.
Усі забули про правила ведення соціальної політики. Наприклад, у Хорольському районі закрили дев'ять шкіл. Раніше, за соціалізму, за жодних умов лікарні або дитячі садочки чи школи не припиняли працювати, які втрати бюджету не були б.
Єдиною політичною силою, яка сповідує ідеологію пріоритету інтересів простої людини, є комуністи. Вони не сиділи склавши руки, виконували свої зобов'язання із захисту трудового народу настільки, наскільки це було можливо в країні, захопленій олігархами.
Лідер комуністів Петро Симоненко якось написав, що "вибори — це одна з форм класової боротьби". В Україні є клас капіталістів-роботодавців та буржуазні партії, що обслуговують його. І є клас людей найманої праці, чиї інтереси відбивають і захищають партії лівої орієнтації. Сьогодні в парламенті ліві сили представлені однією партією — Комуністичною.
Під час останнього скликання Верховної Ради ухвалили багато антинародних та антисоціальних законопроектів. Яка позиції фракції Компартії стосовно їх прийняття?
— Я уважно спостерігаю за діяльністю фракції Компартії України. На жаль, під час шостого скликання Верховної Ради України, дійсно, було прийнято багато законів, які спрямовані на підвищення пенсійного віку, позбавлення пільг багатьох категорій людей. Але комуністи ясно висловлювали свою позицію, голосуючи проти всім складом у парламенті. Зокрема, за проект Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", у народі більш відомий як пенсійна реформа, проголосувало "за" 188 депутатів із Партії регіонів, 11 — із НУ-НСу, 20 — із Народної партії, 18 — із групи "Реформи заради майбутнього" та 11 — із позафракційних. Усі ж 25 народних депутатів від Компартії проголосували "проти". При підготовці до розгляду антинародних пенсійних "законопроектів", фракція комуністів активно стала на захист інтересів пенсіонерів. Був внесений на розгляд парламенту проект Постанови Верховної Ради України про відкликання проекту Закону України про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи. Коли він не був прийнятий у сесійній залі, депутати-комуністи підтримали пропозицію щодо проведення парламентських слухань із зазначеного питання, де заявили про свою принципову позицію.
Також фракція Компартії висловилася проти прийняття проектів законів України "Про ринок земель", "Про особливості утворення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", "Про внесення змін до закону України "Про залізничний транспорт", стосовно розмежування функцій державного та господарського управління галуззю.
Стосовно залізничного транспорту, то цілком зрозуміло, що не можна віддавати цю галузь у приватні руки. А який негатив несе Закон України "Про ринок земель"?
Не можна применшувати значення таких негативних законопроектів, вже законів, які спрямовані на "реформування" залізничної галузі. Зараз це розуміють не всі, або не хочуть розуміти, адже вигідніше нічого не розуміти і робити те, що на руку.
Стосовно землі — вона має залишатися загальнонародною власністю, як це передбачено Конституцією України. Перетворення основного багатства українського народу — землі на предмет вільного продажу і купівлі тільки посилить негативні процеси на селі. Сьогодні більшість земельних угідь перебуває у власності селян. Багато з них за віком, станом здоров'я не можуть їх обробляти і хотіли б продати свої ділянки. Їх має купити держава. Надалі може бути створений державний Земельний фонд з метою недопущення земельних спекуляцій і передачі приватних земельних наділів тільки в державну власність.
Антинародний характер мають також урядові законопроекти про нові кодекси — Трудовий, Житловий, про реформу в галузі охорони здоров'я та інші.
3 
1
Коментарі