Нещодавно збирав на городі в селі бадилля кукурудзи. Погляд упав на почорнілу стіну будинку. Місяць тому це була гарна сільська хата на три кімнати. Тепер — чотири стіни і півметра попелу.
Почав її будувати ще мій дід. Мріяв оселитися, як вийде на пенсію. Вивів стіни й дах. Працював швидко, бо коштувало все копійки. Та з розпадом Союзу всі заощадження знецінилися. Грошей не стало, а дід помер восени в лікарняній палаті.
Через 16 років мати вирішила завершити дідову мрію. Оформили документи й почали збирати гроші. Матір влаштувалася на три роботи, батько працював понаднормово, я підзаробляв. За сім років із коробки зробили дім. Вклали біля 100 тисяч гривень.
Подружилися з усіма місцевими, крім сусіда-алкоголіка Сергія. Він звик ходити через наш двір і пити горілку на лавці під горіхом. Постійно його виганяли. Коли приїхали востаннє, сидів п'яний, нікуди йти не схотів. Махав кулаками, кричав: "Підождіть, я вам сдєлаю, тут спічкой чиркни — і нічого немає". Через два дні нам подзвонила сусідка, сказала, що на хаті згорів дах.
Приїхали, коли дах уже завалився. Досі відчуваю гіркоту в роті й смак попелу. Втратили все. Пожежники сказали — підпал, і написали збитків на 25 тисяч. Міліція порушила кримінальну справу, а Сергій через два дні зник із села. Люди говорили, після пожежі ходив вулицями й жалівся, що тепер його посадять. Розповіли це слідчим, ті відказали, що зводимо наклеп і закрили справу.
Нещодавно бачив Сергія знову. Він ішов вулицею п'яненький.
1 
1
Коментарі