На Полтавщині зібрали вже близько половини ранніх зернових, намолотили 1 млн 130 тис. т. Аграрії сподіваються мати врожай до 3 млн т.
— Нинішні жнива непрості. Зараз ідуть дощі. І слава Богу, що йдуть, але вони затримують і ускладнюють роботу, — каже начальник обласного Головного управління агропромислового розвитку Олександр Сень, 47 років. — У нас ще великий об"єм збирання ярого ячменю, а він цього року низькорослий і рідкуватий, заростає бур"янами. Чим далі, тим важче збирати. Негода Полтавщину не обминула. Перепади температури 25–30 градусів добром не кінчаються. Є певні пошкодження посівів цукрових буряків.
Сільгоспвиробники нарікають, урожай менший від минулорічного. Кажуть, у той час, коли наливався колос, була посуха.
зібраний урожай не дуже тішить селян — ціна на зерно менша, ніж торік. Збувати його вони не поспішають.
Прем"єр-міністр Юлія Тимошенко радить аграріям не продавати зерно трейдерам зараз, а зачекати до листопада, коли вартість його буде максимальною.
— А Тимошенко не радить, де брати гроші людям на зарплату, які сидять по 12-14 годин у комбайнах і хліб збирають? — обурюється директор сільгосппідприємства ім. Калашника 47-річний Іван Степаненко із Калашників Полтавського району. — Вона тільки каже, що буде кримінальна відповідальність за невиплату зарплати. Із цьогорічного урожаю поки що нічого не продаємо. Кладемо хліб на зберігання в свої склади. Ціна на сьогодні нас не задовольняє.
Провести поточні платежі підприємству вдалося за рахунок продажу рапсу.
— Ціна на нього була вища за минулорічну, нас вона влаштовує, — веде далі Степаненко. — Трохи сплатили, купили солярки і вижидаємо. Можемо почекати до середини серпня, а тоді треба буде щось робити, бо на черзі знову зарплата, податки, кредити. Може, до того часу ціна трошки підніметься.
Голова обласної асоціації фермерів Микола Горошок теж не поспішає продавати зерно, зібране в своєму фермерському господарстві "Калинова левада" під Полтавою:
Іде масове розорення фермерів
— 500 тонн ячменю зсипав у купу і сказав: продавати не буду, навіть якщо приїдуть кредитори і за ноги будуть витягати. Ціна на сьогодні — 640-650 гривень. Це дешевше, ніж торік. Пшеницю зібрав, продав усю й зернини більше не вирощуватиму. Посію хіба на корм курям. Такі ціни, як у нас, — це наруга над селянами. Спекулянти внаглу наживаються. Якщо в цій державі ніхто не турбується про хліб, хай купують його за кордоном.
Чоловік каже, на початок серпня фермери готуються до масових акцій протесту:
— Із 200 доларів, за які сьогодні продають зерно за кордон, сільгоспвиробник отримує 80. І в цю систему боїться втрутитися уряд. А як він втрутиться, коли його годують і спонсорують олійні, пивні, цукрові королі? Якщо ціни не буде, будемо її вибивати. Цивілізованим ринком у нас і не пахне. Будемо перекривати траси.
Олександр Сень із Головного управління агропромислового розвитку теж вважає, що зерно краще притримати до осені:
— Але проблема в тому, що в сільгосппідприємств великий рівень заборгованості. Посівна йшла фактично без вливання кредитних коштів банків, люди гроші все одно десь позичали. Тому краще максимально утриматися від продажів, але треба знайти баланс. Адже все одно доведеться дещо продати, щоби погасити першочергові "гарячі" борги. На світовому й українському ринках нині зерна менше, тому ціна має бути вищою. Хоча зараз вона нижча, ніж торік.
Дорожче, ніж зернотрейдерам, зерно можна продати тільки до Державного аграрного фонду. Проте виробники нарікають, що той закуповує мало збіжжя, й процес обтяжений паперовою тяганиною.
— У державний фонд сьогодні продати зерно практично неможливо, — зазначає Іван Степаненко. — От, наприклад, хочу збути туди зерно. Мені кажуть, привезіть справочку, що у вас немає заборгованості в пенсійний фонд. Ще принесіть, що не маєте боргів перед податковою. А якщо я хочу якраз погасити ту заборгованість? Абсурд. Далі, якщо навіть зібрав усі папірці, кажуть: "Доки не вивезете на зберігання, грошей не заплатимо". Дають список елеваторів, із якими фонд уклав договори. Їдемо на елеватор "Інтерагро", а там кажуть: доки своє не змолотимо й не завеземо, приймати не будемо. Держава ніби й дає, але так, щоб ніхто не взяв. Але господарство працює, жнивує. Люди розуміють, що добробут у їхніх руках. Окрім себе, вони нікому не потрібні.
Щоби здати зерно до Державного аграрного фонду, сільгоспвиробник має зібрати 12 різних довідок. На нещодавньому засіданні Кабміну Юлія Тимошенко дала доручення переглянути цей пакет і скоротити кількість паперів.
— Якщо ідуть державні закупки і зерно передається в державу, то певні документи, які підтверджують його якість, хто виробник, повинні бути, — переконаний Олександр Сень із управління агропромрозвитку. — А що стосується довідок, то це справа держави — чи видавати кошти тим, хто має борги перед нею. Завдання по закупках в аграрний фонд по Полтавській області — 60 тисяч тонн. Механізм державної закупівлі може тоді спрацювати, коли він на початку процесу купівлі-продажу показує виробникам, скільки може взяти, і подає сигнал ринку. Чим далі в серпень, а ще гірше — у вересень, тим менша ефективність дії цих коштів.
— Те, що може купити Аграрний фонд, — це 2–3 відсотки від ринку. Смішно. Хіба це може вплинути? — каже Микола Горошок.
Цього року банки видавали кредити тільки тим сільгосппідприємствам, із якими мають напрацьовані зв"язки.
— Такого масового кредитування, як у попередні роки було, коли область брала по півмільярда, тепер немає, — зауважує Олександр Сень. — Цього року не було і 38 мільйонів. На сьогодні господарства винні банкам 370 мільйонів гривень. Терміни виплати подовжили, але вони вже наступають. Може, це й не пролонгація в класичному розумінні, бо по значній частині кредитів був перегляд відсоткових ставок, але була відстрочка.
Микола Горошок обійшовся без кредитів.
— Сутужно було, — каже. — Як знадобилися гроші на техогляди, то ходив у людей позичав. А іншим фермерам набагато складніше і важче. На засіданні Кабміну виділили 50 мільйонів гривень. Поділіть їх на 40 тисяч фермерів. Багато вийде? Це просто крихти, які сиплять зі столу. Іде масове розорення фермерів.
Ріпак виснажує землю сильніше за соняшник
55-річна Тетяна Корост, яка очолює "Агрофірму "Маяк" у Котелевському районі, радить саджати у господарстві різні культури:
— Треба все вирощувати в комплексі, щоб був певний баланс продовольства на внутрішньому ринку. Також необхідно думати про те, що є певна система землеробства, що передбачає збереження родючості ґрунтів. Можна діяти і за таким принципом: сьогодні я хочу стати багатим, а на майбутнє — хай як Бог дасть. Так земля виснажується і стає непридатною для землеробства. Кожен регіон повинен займатися своєю справою і формувати запаси, щоб ми не возили картоплю із Польщі, хліб ще звідкись.
В агрофірмі "Маяк" саджають різні культури — зернові, соняшник, овочі, сою, цукрові буряки.
— Не вирощуємо тільки ріпак. Для нашого тваринництва, яке ми розвиваємо, він нам не потрібен, — продовжує Тетяна Корост. — Ріпак висівається на тих землях, які не можуть давати іншу продукцію. Він виснажує землю сильніше за соняшник. В Україні його вирощують не для покращення власної екологічної ситуації, а продають за кордон. Там виробляють біопаливо і покращують екологію. А ми виснажуємо свої ґрунти.
Навіть якщо у фермера небагато землі, Тетяна Михайлівна каже, що все одно не варто займатися однією культурою:
— Навіть якщо це овочі, то їх треба чергувати. Не можна саджати постійно картоплю по картоплі, інакше розвиваються різні хвороби, шкідники, земля виснажується. А щодо того, що вигідно саджати, напевно сказати не можна. У нас ринок хаотичний, некерований. Спекулянти зайняли монопольні позиції, управляють ринком. Хочуть — куплять, не хочуть — не куплять. У такій ситуації щось спрогнозувати неможливо.
3 
1
Коментарі