"Буде те саме, що й з поїздами "Хюндай"

 

— Ця кафешка, як вугор на носі, — спльовує під ноги 21-річний Олексій Мировець. Увечері 23 квітня проходить повз кав'ярню "Коффішка" на вул. Жовтнева в історичному центрі Полтави за 10 м від підземного переходу "Злато місто". — Виходиш із підземки й упираєшся прямо в цю стіну бізнесу.

О 17.00 тут відбувається акція протесту, яку організували полтавські митці. Активісти збирають підписи проти роботи закладу.

Кав'ярню відкрили чотири дні тому, стоїть майже посеред дороги, частково перекриває пішохідну зону, закриває вид на вулицю, руйнує архітектурний задум міської забудови.

— Протестуємо проти цього архітектурного хуліганства, підписи відправимо народним депутатам, щоб допомогли її закрити, — киває в бік "Коффішки" один із мітингувальників полтавський художник 39-річний Дмитро Яцько. Знімає з плеча чорний чохол, дістає з нього бандуру, всідається просто на землю. — Ми не належимо до громадських організацій чи партій. Рядові полтавці, яким набрид беспредєл.

Починає грати, співає українських пісень. Поруч кілька художників малюють плакати. На одному напис: "Ні архітектурному хуліганству". На другому чорною фарбою намальована Жовтнева, місце, де розташована "Коффішка", перекреслене жирною червоною лінією, по краях гасло "Не будь байдужим".

За 10 хв. збираються близько півсотні людей, записуються в список. Будівля кав'ярні напівскляна, 4 м заввишки. Збудована у вигляді ручної кавомолки. Усередині прилавок із тістечками й печивом.

— У "Коффішку" треба гранатой кинуть, бо миром її не закриєш! — кричить один із мітингувальників, на вигляд років 20. — Або давайте всі тупо її ігнорувати, не ходить туди, хай обанкротиться.

— Не вийде, — підморгує хлопцю 38-річний Юрій Васько з Миргорода. — Тут людей, як на базарі, ходить, а кава у них смачнюча.

За мітингом спостерігає астролог Віталій Верещагін. Очима знаходить жінку, яка збирає підписи, мовчки записує на аркуш своє прізвище.

— З "Коффішкою" буде те саме, що й з поїздами "Хюндай". Її поставили в канун місячного й сонячного затемнення. Це поганий час, який не приносить успіху, — поправляє золотий браслет на правій руці. — Люди зберуть достатньо підписів, щоб її закрили.

З підземного переходу піднімається місцевий правозахисник Василь Ковальчук, заходить у центр натовпу.

— Щоб кафешка на цьому місці відкрилась, мер за неї взяв гроші, бо за копійку горобця в чистому полі заганяє. Хай заклад працює, просто його потрібно перенести, хоча б у Корпусний парк, — каже. — Щоб вирішити проблему, треба морально тиснути на владу, подати до суду. Коли на руки отримаємо рішення, поставити владі ультиматум: або за тиждень прибираєте, або самі разок її качнем на бік, і вивозьте.

×