Понеділок, 04 серпня 2008 18:03

Брати Хусаінови живуть продажем перцю та баклажанів

Автор: фото: Наталія ШУЛИК
  Один з братів Хусаінових Яків (у центрі) на полі баклажанів за селом Довжик Зіньківського району із дружиною Юлією та сином Наріманом. Родина вручну обробляє 2 гектари землі. Городину продають на ринках сусідніх райцентрів та в Полтаві
Один з братів Хусаінових Яків (у центрі) на полі баклажанів за селом Довжик Зіньківського району із дружиною Юлією та сином Наріманом. Родина вручну обробляє 2 гектари землі. Городину продають на ринках сусідніх райцентрів та в Полтаві

У селах Глинське та Довжик Зіньківського району живуть близько 200 турків-месхетинців. 19 років тому вони приїхали на Полтавщину з Узбекистану. Місцева влада виділила біженцям будинки. Турки живуть із продажу овочів і розсади.

— Зразу, як приїхали, завели худобу. Але із самої худоби не проживеш. Діти народилися, яких треба було на ноги піднімати, — розповідає Павло Хусаінов, — він зі своєю та братовою родинами переїхав у Довжик з Узбекистану 19 років тому. — Придумали вирощувати овочі — як на батьківщині. Добре, що полтавський клімат дозволяє.

Брати Павло та Яків Хусаінови взяли в оренду 2 га землі в долині між селами Довжик та Саранчівка. Засадили перцем та баклажанами.

Ведуть на поле. Яків зриває кілька баклажанів. Хвалиться: покупці не вірять, що такі баклажани не привезені з Півдня, а вирощені під Полтавою.

— Вихідних не маємо, — мружиться на сонці чоловік. — Хіба як дощ — сидимо по домах. А так с утра до вечора в полі. Вручну садимо, поливаємо теж. Возим воду від ставку на машині. Полити треба кожен кустік. Хімії не сипимо ніякої, — хитає головою.

Хусаінови вирощені овочі возять продавати на ринки в Опішню, Зіньків, Гадяч, Полтаву. За 1 кг перцю та баклажанів просять до 4 грн. Кажуть, люблять торгуватися із покупцями. За місяць виходить кілька тисяч гривень прибутку. Скільки точно, чоловіки не зізнаються.

— Рік на рік не приходиться, — відмахується Яків. — Буває зовсім без грошей до слідуючого врожаю сидимо. Тому зразу, як товар продамо — закуповуємо на базарі олії, кілька мішків борошна. Так доживаємо до наступного врожаю.

На обробіток поля брати односельців не наймають.

— Робимо все разом. Жони, діти, невістки, — розповідає Яків. — Юлія, Севінч, Шесабір, Наріман, Руслан, Марат, Дельба, — перераховує.

Поле охороняють самі щоночі до морозів. Біля ставка ставлять машину. У ній сплять. Із братами поле стережуть собаки — Найда та Лінда.

— Додому вертаємося не відпочивать, — усміхаються. — У нас у кожного в дворі по три корови. Треба сіна на зиму заготовить. Молоко здаємо по гривні.

Весною брати висаджують у теплицях розсаду перцю, помідорів, капусти. Із квітня по травень торгують нею на ринку.

На Полтавщині турки-месхетинці оселилися в селах Довжик, Покровське, Глинське. В останньому їх найбільше. Турки живуть родинами — Дадаєви, Ібрагімови, Карімови та Хусаінови. Між собою дружать. Допомагають один-одному.

Месхетинців двічі виганяли з їхніх земель. Уперше 1944-го за наказом Йосифа Сталіна — з історичної батьківщини Месхетії на кордоні між Грузією та Туреччиною. Більшість вивезли до Узбекистану. Там турки жили 45 років. 1989-го через конфлікти з місцевим населенням частина месхетинців перебралася до Росії. В Україні осіли понад 10 тис. осіб.

Зараз ви читаєте новину «Брати Хусаінови живуть продажем перцю та баклажанів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода