Безкоштовні вбиральні зачиняють щогодини

 

У Полтаві в безкоштовних туалетах на залізничних вокзалах не продають туалетний папір, познімали сушилки для рук. Плату за вхід не беруть з 1 грудня. Щогодини вбиральні зачиняють на технічну перерву.

У п'ятницю, 21 грудня, в безкоштовному туалеті на залізничному вокзалі Полтава-Південна 16-річний Роман простягає прибиральниці у віконце в скляній перегородці 2 грн. Раніше там за вхід брали 2,5 грн.

— Візьміть, — говорить.

— Тобі, що, повилазило, — каже жінка, показує на листок паперу з надрукованим написом "Вхід безкоштовний". — Засунь свої гроші, звідки дістав. Задовбали, місяць пройшов, а й досі не докумекають, шо за туалєт платить не треба.

Хлопець нітиться. Мовчки проходить до чоловічої вбиральні. Біля дверей, дерев'яна швабра, пляшка мийного засобу. На підлозі калюжі бруду та талого снігу, кабінки чисті, без запаху, посипані хлоркою. В сміттєвих відрах замість туалетного паперу пожмакані газети. Біля пісуара 56-річний Євгеній Покидан, поправляє штани на підтяжках, застібає дублянку:

— Хорошо, що туалет безплатним зробили. Тіки прибирають його гірше, ніж раніше, й туалетного паперу немає, даже щоб купить. Помню, припекло, біжу, очі вирячів, до віконця нахиляюся, молю технічку, дай хоч бумажечку, а вона відрізає, нєту. Побіг до газетного ларька через дорогу, купив кросворди, ними й підтерся. Рулон же не купиш та не будеш із собою тягать. Неудобно.

Розглядає себе в обдертому дзеркалі на стіні. Змітає біля крана хлорку, відкручує воду, з мильниці дістає обмилок.

— Зробили туалет безплатний та зразу воду гарячу відключили, — переказує, миючи руки. Витирає руки об штани. — Сушки он всі познімали. Коли морози великі, то і не помиєш. Пальці німіють.

До вбиральні забігає 35-річна Любов, працює на ринку поряд з вокзалом. Від чобіт відпадають шматки брудного снігу.

— Пропустіть, бо ларьок откритий кинула, — розпихає двох жінок.

За 5 хв. виходить, поправляє біляве волосся. Дивиться, як біля вбиральні в кулак кашляє чоловік у чорному облізлому кожусі та порваних чоботях.

— Бомжі тепер ходять у туалет товпами, заодно й гріються. Тепер за ручки дверей тільки через хустинку беруся, бо ж вони рознощики всякої зарази, — каже Любов. — Узагалі, до туалету люди заходять майже кожну хвилину, часто по двоє, троє. Техпрацівниці злі стали. Чула керівництво на всьому економить, їх на півставки перевело. Раніше з вбиральні мали прибуток у 30 тисяч гривень у місяць, а тепер — банкрот щитай.

За 40 хв. техпрацівниця зачиняє туалет на 15-хвилинну перерву.

— Прибираємо, як і завжди, але нашої роботи тепер майже не видно. Поки все вимиєм, під дверима збирається більше десятка людей. Нозями натопчують так, що мама не горюй. Поток понад двісті душ у день, — говорить. — Як за вхід брали гроші, люди хоч змивали за собою. Якісь сознатєльніші були. Тепер це роблять одиниці.

У місті два безкоштовні туалети, на Київському та Південному залізничному вокзалах. Адміністрація залізниці говорить, доки були платні, прибуток від них ішов на зарплату працівникам, оплату за воду й світло.

— Тепер за все це платимо ми. При цьому, якість обслуговування туалетів на жодній зі станцій області не змінилася, — розповідає 42-річний Олег Копіца, начальник вокзалу Полтава-Південна. — У майбутньому, можливо, вхід зробимо безкоштовним для тих, хто має квиток на поїзд, або продаватимемо туалетний папір. Рішення може прийняти керівництво в Києві.

×