Завершилася перша дія суду над Юлією Тимошенко. І тепер нема, мабуть, такого українця, який би не судив уже сам суд над колишньою прем'єр-міністром. При цьому кожен судить, виходячи з власних політичних переконань, тож і результати відповідно виходять прямо протилежними.
Суд судять і за кордоном. І тут розбіжності практично відсутні: з гостро негативною реакцією виступили як західні сили – Європейський Союз та його країни-члени, США та НАТО, – так і Російська Федерація, що в політичній практиці останніх років трапляється доволі нечасто.
Це поставило Україну у надзвичайно складне становище. Особливо небезпечним є погіршення стосунків із Євросоюзом напередодні підписання угоди про асоціацію, до якої ми так довго й наполегливо йшли.
Захід при цьому керується передусім "демократичними вимогами", необхідністю дотримання принципів панування права, неприпустимістю вибіркового застосування правосуддя, використання суду з політичною метою. Нас повчають, засуджують, закликають і т.д.
У дечому наші західні партери, безперечно, мають рацію, адже і сам президент України Віктор Янукович визнає застарілість і недосконалість чинного українського законодавства, закликаючи до його негайного реформування.
Хоча, правду кажучи, офіційні заяви західних лідерів часто, як то кажуть, на грані фолу. У кожному разі, вітчизняний МЗС має неабияке терпіння, не реагуючи поки що на таке відверте втручання у внутрішні справи суверенної держави.
Позиція Москви, очевидно, зумовлена не настільки філантропічними мотивами. Вона боїться, що засудження Ю.Тимошенко може поставити під сумнів легітимність надзвичайно вигідних Росії газових угод 2009 року.
Зрештою, можна припустити, що згадані угоди цілком влаштовують і європейську сторону: адже після сумнозвісних українсько-російських „газових воєн" вони забезпечили безперебійне постачання газу в Європу, а яку ціну за це платить Україна – це вже проблема самих українців. Особливо це стосується німців, які вже давно крутять із нашими східними сусідами романтичний роман, який не в останню чергу ґрунтується на цілком меркантильних газових інтересах.
Немає нічого дивного, що кожна сторона керується передусім своєю вигодою. Для нас, українців, це повинно означати одне: ми також маємо дбати передусім про свої власні інтереси.
У чому вони?
Аби відповісти на це питання, нам слід чітко розмежувати дві речі: державний інтерес і внутрішньополітичний процес. Візьмімо позицію В.Януковича. Він каже: мені, як політику, не подобається вся ця ситуація навколо судового процесу над Ю.Тимошенко і сам цей процес, проте, як президент України, я не можу і не буду його коментувати, оскільки будь-яка моя оцінка буде сприйнята як тиск на учасників судового процесу.
Ми можемо погоджуватися або не погоджуватися з В.Януковичем-політиком. Врешті-решт, уся ця історія із судом над Ю.Тимошенко йому, як свідчать останні опитування громадської думки, явно не додає народної любові. Проте його публічна позиція, як президента, тобто рішуче небажання втручатися у судові справи своїми коментарями, заслуговує на повагу і однозначну підтримку. Адже з погляду державних інтересів це нині єдино можлива позиція. По суті В.Янукович-президент заради цих інтересів нехтує політичною доцільністю, тобто логіку державну він ставить вище логіки, яку диктує йому внутрішньополітична боротьба.
Зараз навіть багато хто з доброзичливців В.Януковича не може пояснити його кроків. Мовляв, налаштував проти себе півсвіту, відчутно ослабив свої внутрішньополітичні позиції... Навіщо йому взагалі здалася та Ю.Тимошенко?!
Відповідь проста і парадоксальна: він просто керується логікою державних інтересів. Ця відповідь – останнє, що спадає нині на думку легіону як вітчизняних, так і закордонних коментаторів і аналітиків. Але це – єдине розумне пояснення нинішньої напозір такої незрозумілої і нераціональної поведінки українського гаранта. Тобто він, вочевидь, сказав прокурорам, суддям і всім причетним до судового процесу над Ю.Тимошенко приблизно те, що заявив публічно для всього світу: це ваша справа, не чекайте від мене вказівок, порад і т.д., у вас є закон, є карний кодекс – дійте відповідно до них. І крапка. Вам тяжко у це повірити? Ви радше вірите Ю.Тимошенко, яка запевняє, що її судить В.Янукович? Це ваше право! Але тоді не дивуйтеся і не запитуйте, чому у В.Януковича-політика падають рейтинги електоральної підтримки і чому проти В.Януковича-президента виступило півсвіту (за винятком, здається, одного Китаю)!
Вперше в історії незалежної України ми чітко стали на своїх державних позиціях і сказали: відступати нам нікуди, позаду Дніпро!
Тому і збурився Захід і Схід, аж Р.Кіплінг перевернувся в домовині. Як вони, мовляв, посміли, та хто вони такі, ці українці, та ми їх...
Ви скажете: усе це гарно звучить і картинно, але як бути з нашими євроінтеграційними планами, які тепер підуть шкереберть! Як бути з угодою про асоціацію? Як бути врешті-решт з візитом президента до Брюсселя і зустріччю з тамтешніми очільниками? Це що, відмова від європейської інтеграції?
Відповідаю: у Брюсселі зачекають! Ось вляжеться пропагандистський галас, остудяться емоції, тоді й поговоримо. На рівних. Без тиску, шантажу і диктату. А поговорити нам є про що: і про європейську перспективу, і про те, як ми торгуватимемо, і про газотранспортну систему. Зацікавленість взаємна. Такі розмови краще проводити у спокійній атмосфері, без поспіху і істерик...
Скоро якось вирішиться нинішня ситуація. Як любив повторювати Богдан Хмельницький напередодні вирішальних битв: що буде – те буде, а буде як Бог дасть!
Але запам'ятаймо цю мить. Вона воїстину історична: сьогодні ми є свідками перетворення з території, яка називається географічним терміном "Україна", на Україну як державу. У цьому – суть нинішнього політичного моменту. Ми нарешті спромоглися сказати світові вголос: ми тут, ми на своїй землі, і з нами слід рахуватися. Чим більше українців розумітиме цю суть, тим цей голос буде дужчий.
Он і Ю.Тимошенко, схоже, це розуміє! "Не можна, - каже вона, -використовувати судовий процес наді мною в якості важеля тиску на Україну, як аргумент проти України!" І тут вона також виступає не як політик, а як державник! Як українка, у якої теж позаду Дніпро...
2 
8759
Коментарі
5