Порошенко vs Зеленський: Казанжи оцінила дії влади і наслідки

Під час передвиборчої кампанії Володимир Зеленський декларував справедливість. Що він інший, відрізняється від старих політиків. Мова мала би іти про справедливе правосуддя, а не про зведення політичних рахунків.

 

Відставлений генеральний прокурор Руслан Рябошапка розповідає, що справа валиться. Його примушували відкривати кримінальні провадження. Це викликає недовіру до того, що відбувається далі уже з більш лояльною генеральною прокуроркою Іриною Венедіктовою.

Говорити про справедливе правосуддя не можна. Нічого нового. Зведення рахунків із політичними опонентами відбувається постійно. Можливо, не на такому рівні. Це породжує недовіру до влади. Їхні методи не мають нічого спільного з правосуддям.

У мене скептичне ставлення до Володимира Зеленського. Людина жила в іншому світі. Він не передбачав формування навичок державного управління. У мене велике питання до його освіти, які книжки він читав. Видно, що старається. Але розуміємо, що прихід Зеленського до влади - це результат олігархічної змови. А Зеленському було цікаво взяти у цьому участь. Уявляю його ейфорію, коли переміг. Уся країна під ногами - роби, що хочеш. Ці дурні заяви, що він не знав, що президент не може саджати. Це політичне невігластво. Знищення інституційної спроможності.

У випадку з Зеленським вхід - 1 гривня, вихід - 10. Навіть якщо зараз захоче зіскочити з цього потягу, сумніваюся, що йому дозволять. Не вірю, що він самостійна фігура. Тому що багато речей не розуміє, не знає, як працюють. Потребує певної допомоги.

У нього корумповане оточення. Бачимо різні групи впливу. Дерибанять кошти. Можемо бачити це з коронавірусним фондом - гроші витрачають на будівництво доріг. З іншого боку, він має пройти цей шлях до кінця.

 

Президент діє у популістичній манері. Йому подобається подобатися. Щирий у своєму невігластві: я не підозрював. Це й людям до душі. Більше 30 відсотків ностальгують за Радянським Союзом. І Зеленський - радянська людина, із бекграундом зросійщеного Кривого Рогу, з радянськими артистами, орієнтованим на СНД гумором. Тому він сам і ті фільми були такими зрозумілими. Думаю, він 100 разів пошкодував, що у це вв'язався. Із точки зору самолюбства - це круто. А щодо наслідків і відповідальності поки що не розуміє, що його чекає. У мене скептичний прогноз щодо його персонального майбутнього.

Не думаю, що це суперськи підніме рейтинг Петра Порошенка. Кожен із політиків має якусь стелю - набрати 2-5 відсотка. Але пам'ятаю, коли Юлія Тимошенко мала 5 відсотків, говорили, що це стеля. А потім вона набрала 12.

Порошенко зараз лідер, який об'єднує тих, хто і так був за нього. Не можна сказати, що до нього переходить електорат, який розчарувався у Зеленському. Вони скоріше підуть до Бойка-Медведчука. Можливо, якийсь відсоток приєднається до "Голосу".

Для електорату Зеленського такі справи є певним мірилом. Думаю, це входить у сферу інтересів його виборців. Прогнозую, що рейтинг нинішнього президента триматиметься, доки його електорат буде більш-менш економічно забезпечений. Поки його годуватимуть словами "Порошенко винен", буде голосувати за Зеленського. Це нагадує Трампа. У нього тримаються 42 відсотки.

До кінця року електорат Зеленського буде зберігатися. Люди казали, що голосували не за нього, а проти Порошенка. Хоча проти п'ятого президента використовувалися ниці технологічні речі.

Ми спочатку думали, що владна команда хаотична і неспроможна. Але у цьому хаосі є певна системність. Схоже на те, що Зеленський часто не "при ділах". А його оточення грає короля. Це дуже лягає у радянський наратив.

Бачимо армію. І все, що стосується державних речей. Інституційна спроможність - це і наглядові ради, звідки хочуть вичавити іноземців, знижують зарплати.

Не буває, що медицина відкотилася, а освіта - ні. За каденції Зеленського міський голова Харкова повертається до теми декомунізації - вулицю Жукова хоче повернути. Якщо стане можливим серйозний відкат в одному напрямку, за ним послідують інші. Це як камінчик кидаєш у воду - спочатку маленькі кола розходяться, потім більші, а потім тонеш із каменем на шиї.

Мова про те, що нові обличчя заточені на дерибан коштів - це видно по медицині. В освіті - серйозно говорять, щоб відмінити ЗНО і відкрити годівницю для ректорів. Багато речей може статися, якщо громадськість просто спостерігатиме.

Так, як діємо з 2014 року. Протестувати. Право на протест - одне з важливих у демократичному суспільстві. Якщо тебе не чують - маєш виходити на вулицю.

Об'єднуватися, створювати громадські організації, бо одинакам тяжко шукати однодумців. Працювати над важливими, ціннісними темами.

Дивлюся за нішевими громадськими об'єднаннями - екологами, захисниками дітей, проукраїнськими організаціями, які захищають цінності. Після згортання реформ постає питання незалежності країни, демократії, основних прав і свобод. Мова про те, що ми маємо незалежність, свободу, країну, право на справедливе правосуддя, захист територіальної цілісності, мову. І нема інших варіантів, як в усіх дозволених Конституцією формах захищати ці речі. Якщо дійде справа - у всіх формах мирного протесту.

Соціологія 2013 року фіксувала невисоку протестну активність. Але відбулися масштабні виступи. Тому не можна сказати напевно.

Ми з жовтня 2013-го у бойовій готовності: маєш виходити і захищатися від незаконних забудов, свавілля місцевих князьків. В Одесі є проукраїнський кістяк, для якого не треба ніяких репетицій. Є люди, які після Майдану тисячу разів пересварилися, але коли треба було захищати керівника художнього музею Олександра Ройтбурда, прийшли всі. Це той середній клас, якому не конче постійно кричати: "Вовки". Ці люди розуміють: вони вийдуть за справжні цінності і без репетицій.

До 24 серпня, певне, карантин ще не буде дуже послабленим. Це свято для великої кількості стало головним. Люди вийдуть. Це буде репетиція чи вихід за те, щоб продемонструвати своїм і не своїм, що ми є? Важливо, щоб нас бачила влада.