Через кілька місяців після того, як президентом нашої країни став Віктор Янукович і влада всерйоз взялася підминати під себе тоді ще відносно незалежну судову систему, сталася безпрецедентна для України подія: вперше в історії з формулюванням "за порушення присяги" був звільнений суддя Верховного Суду України Олександр Волков.
Ще через 2,5 року Європейський суд з прав людини прийняв унікальне рішення: відновити Волкова на посаді через грубі порушення законів України і міжнародних норм права, допущених при його звільненні.
Минуло ще 3 роки. І в березні 2016 го депутати Верховної Ради проголосували за відставку генерального прокурора Віктора Шокіна. На перший погляд - абсолютно різні історії. Але якщо вникнути в обидві історії глибше, виявиться, що в них все-таки є щось спільне.
"Волков проти України"
Давайте в загальних рисах згадаємо, в чому полягала справа Волкова.
Суддя Верховного Суду України Олександр Волков, який, до того ж, був і заступником голови Ради суддів України (а значить, відігравав важливу роль у судовій системі України) був звільнений в розпал "судової реформи", розпочатої регіоналами, що прийшли до влади. 17 червня 2010 року Верховна Рада, дослухавшись до рекомендацій Вищої ради юстиції, проголосувала за його звільнення з формулюванням "порушення присяги". Під "порушенням присяги" малися на увазі кілька процесуальних рішень, які він приймав у 2003-2006 роках, а також його участь в касаційному перегляді рішень, прийнятих суддею, який саме був родичом Волкову.
Вичерпавши можливості оскаржити своє звільнення в Україні, Волков звернувся до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). І там звільнення Волкова визнали неправомірним, так як воно, на думку європейського суду, було прийнято з порушенням основоположних конвенційних принципів - таких, як незалежний і об'єктивний суд, правова визначеність, розгляд справи "судом, встановленим законом", повага до приватного життя (ст . 6 і 8 Конвенції). Конкретні порушення судді ЄСПЛ визначили в діях кожного з національних органів, що приймали рішення про звільнення Волкова з посади. Одним з ключових моментів у цій справі став встановлений судом факт не персонального голосування або просто "кнопкодавство" у Верховній Раді, що і стало підставою для подальшого відновлення Волкова на посаді.
В результаті, ЄСПЛ постановив не тільки відновити Волкова на посаді, але і виплатити йому 18 тисяч євро судових витрат і компенсації моральної шкоди.
Опальний генпрокурор
У випадку з Шокіним події розвивалися не менше стрімко. 19 лютого 2016 року, через рік і 9 днів після призначення на посаду генерального прокурора, він, під тиском президента і після бурхливої кампанії, спрямованої на його звільнення, написав заяву про звільнення за власним бажанням. У той же день президент Порошенко зробив подання на звільнення Шокіна з посади генпрокурора до Верховної Ради. Разом з поданням президентом був внесений і відповідний законопроект про надання Верховною Радою дозволу на звільнення Шокіна. Цей законопроект був зареєстрований Радою 22 лютого.
А трохи більше ніж через місяць, 29 березня, парламентарі проголосували за надання дозволу на звільнення Шокіна. 3 квітня президент України своїм указом відправив генерального прокурора Віктора Шокіна у відставку.
Повернути не можна звільнити
Одним з ключових аргументів, яким керувався ЄСПЛ, приймаючи рішення про незаконність звільнення судді Верховного Суду Олександра Волкова, стали порушення при голосуванні депутатів Верховної Ради за його звільнення. Зокрема, те, що мав місце факт "маніпуляцій з електронною системою голосування". Волкову вдалося довести: голосування проходило за відсутності більшості народних депутатів, а ті, хто був в момент голосування в залі, незаконно використовували картки для голосування своїх колег, тобто, грубо кажучи, кнопкодавів. А значить, звільняли Волкова з порушенням Конституції України, що передбачає виключно персональне голосування депутатів.
ЄСПЛ у своєму рішенні визнав правоту Волкова: "Депутати продемонстрували навмисний і незаконний облік декількох голосів, що належать їх відсутнім колегам. Таке рішення було прийнято всупереч статті 84 Конституції, статті 24 Закону про статус народного депутата від 1992 року, і статті 47 Регламенту Верховної Ради, які вимагають від депутатів особистої участі в засіданнях і голосування. При таких обставинах, суд вважає, що голосування з приводу усунення позивача підриває принцип правової визначеності, що є порушенням ст. 6 розділу 1 Європейської конвенції з прав людини ". Нагадаємо, підписання Україною 9 листопада 1995 року Європейській конвенції з прав людини ознаменувало вступ до Ради Європи і стало актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави.
Те, що "кнопкодавство" нардепів було визначено одним з головних аргументів у вирішенні ЄСПЛ, автоматично ставить під сумнів легітимність всіх голосувань, під час яких були зафіксовані аналогічні порушення. І голосування за відставку Шокіна - не виняток.
Якщо проаналізувати список поіменного голосування, виявиться, що мінімум 4 депутати з нібито тих, хто проголосував, фізично були відсутні в парламентському залі.
І вже одного цього факту - голосування з порушенням Конституції України - було б достатньо для того, щоб поставити під сумнів легітимність звільнення Шокіна.
Пішли за "власним" бажанням
Підставою для звільнення Волкова режим Януковича назвав "порушення присяги". Однак про те, чи було таке порушення, а отже - і самі причини для звільнення високопоставленого судді - суперечки велися і під час епопеї зі звільненням, і після неї. Так що навіть формальна причина звільнення Волкова залишається досить сумнівною.
В історії з відставкою Шокіна, на перший погляд, все куди більш однозначно. Але тільки на перший погляд. Згадаймо події, що передували появі заяви Шокіна про відставку. Ще з кінця 2015 року проти Шокіна стартувала потужна кампанія, на піку якої певний тиск на тодішнього генпрокурора надавали не тільки його явні опоненти, а й ряд високопоставлених чиновників, включаючи самого президента. Кульмінацією стала поява на сайті президента України звернення, в якому глава держави визнав, що запропонував генпрокурору написати заяву на звільнення. І, як не парадоксально, в цьому ж зверненні президент визнав ефективність генпрокурора, якому запропонував піти за власним бажанням.
Уже пізніше, завдяки ЗМІ, стала відома реальна причина тиску президента на генпрокурора Шокіна. Виявляється, саме його звільнення вимагав віце-президент США Джозеф Байден в обмін на надання Україні одного мільярду доларів фінансової допомоги. Про це сам Байден розповів в інтерв'ю виданню "Atlantic". А значить, в наявності грубе порушення базового принципу міжнародного права, закріпленого міжнародними документами: принципу невтручання у внутрішні справи держави. І саме після вимоги Байдена почався тиск на Шокіна з метою, щоб той написав заяву про звільнення за власним бажанням.
Так що відставку Шокіна цілком можна кваліфікувати як звільнення не за власним бажанням, а під тиском і з політичних мотивів. Що є незаконним і з точки зору українського законодавства, і з позицій міжнародного права. І на цей рахунок в ЄСПЛ є велика судова практика (наприклад, "Фогт проти Німеччини", "Шалімов проти України", "Петра проти Румунії", "Гужа проти Молдови" та інші).
Відставка з порушеннями
Втім, навіть формально звільнення Шокіна відбувалося з грубими порушеннями. Відповідно до Закону України "Про регламент Верховної Ради" парламентарії повинні були б проголосувати за відставку генпрокурора не пізніше, ніж через 10 днів після реєстрації подання президента в парламенті. Фактично ж голосування пройшло більше ніж через місяць. Подання президента було зареєстровано в Раді 22 лютого, а дозвіл на звільнення генпрокурора Шокіна народні депутати дали 29 березня. При цьому, законодавці не спромоглися упевнитися, що за цей час обставини не змінилися.
При цьому, в законопроекті, підтриманому нардепами, не було посилань ні на одну з передбачених законодавством підстав для звільнення генерального прокурора. Вони передбачені Законом України "Про прокуратуру". Крім заяви про звільнення за власним бажанням, це можуть бути закінчення терміну, на який призначено генпрокурора, неможливість виконувати повноваження за станом здоров'я, порушення вимог щодо несумісності, припинення громадянства або набуття чинності обвинувальним вироком щодо нього. Жодна з цих причин в поданні президента не фігурувала.
Відсутність підстав для звільнення, знову таки, свідчить про політизованість даного рішення. Не виявилося посилань на підстави для відставки Шокіна і в указі президента про його звільнення з посади генерального прокурора датованому 3 квітня 2016 року. Лише набагато пізніше 23 червня 2016 року, окремим указом Порошенко доповнив попередній указ словами "згідно з поданою ним заявою". І все це також свідчить про порушення закону при звільненні Шокіна. А значить, може служити підставою для його поновлення на посаді.
Звільнення Волкова і відставка Шокіна - це різні історії. У той же час, вони - про одне. Про те, що Україна поки так і не змогла ще з держави, де панує право сили, перетворитися в країну, де верховенство має сила права.
6 
8759
Коментарі
1