"Було два моменти, коли ядуже наблизився до еміграції. Перший – у 1990-х. Тут був повний швах. У науці вижити було неможливо. Я вступив у аспірантуру Могилянки, вирішив провчитися рік, підтягнути англійську і звалити за кордон. Але з першого семестру мене попросили викладати. Я відкрив для себе могилянських студентів. Закохався у них. Лишився тут, - розповідає журналу "Країна" Євген ДИКИЙ, директор Національного антарктичного наукового центру, ветеран АТО.

- Коли наближалося 40 років, я знову схопився за думку про виїзд. У 2012-2013 роках проводив багато часу за кордоном - мав спільні проекти зі скандинавами і німцями. Вирішив, якщо 2015-го ми самі "добровольно и с песенкой" йдемо і вдруге вибираємо Януковича, значить я належу до такої меншини, що мені тут нічого робити. Але стався 2013 рік. І тепер я точно можу сказати, що ніколи звідси не звалю. Бо як жартував Жванецький: "Это же как надо ненавидеть эту страну, чтобы уехать после такого ремонта". А я достатньо доклався до ремонту своєї країни і нею не поступлюся".

 

ТАКОЖ У НОМЕРІ:

Коли побачив видані в Радянській Україні ноти, подумав, що це для іншого інструмента

Юліян КИТАСТИЙ, бандурист, композитор

"В українців не було радості жити у своїй державі три століття. Дайте нам одне покоління – і ви побачите іншу націю, об'єднану"

Віктор ЮЩЕНКО, президент України у 2005–2010 роках

"Харизма – це правда. Як шагренева шкіра – меншає, коли брешеш"

Микола ВЕРЕСЕНЬ, журналіст, телеведучий

Відчинила двері і спитала: "Вам кого?" Він мовив: "Цыпленок, я твой отец"

Світлана ПЕТРОВСЬКА, вчителька історії та англійської мови

Залиті воском частинки серця забрала в Україну. Ціле у банці сфотографувала на мобільний

Наталя ОМЕЛЬЧУК, секретарка, розповідає про досвід пережитої пересадки органу

"Зробили політичними трупами Мороза й Симоненка. Можемо вчинити так із будь-ким"

Сергій ПОЯРКОВ, художник

×