Деякі активісти потрапили в політику, як свіжі огірочки в діжку з розсолом - Рибачук

Колишній віце-прем'р і голова громадської організації "Центр.юа" Олег Рибачук розповів Gazeta.ua про тенденції в громадянському суспільстві України.

- Зараз є два тренди в громадянському суспільстві, - каже він. - Деякі представники пішли у політику. Недооцінили можливості системи. А саме те, як вона може їх використати, або дискредитувати. Наприклад, "єврооптимістів" (між фракційне об'єднання депутатів Верховної Ради, створене для впровадження реформ. - ГПУ) досить багато в політиці. Звідусіль чути, що у одного квартира в центрі міста, другий за незрозумілі кошти купив машину. Серед них з'явилися зомбі, їх вкусила система. Вони стали її частиною. Почали боротися з середовищем, з якого самі вийшли.

Другий тренд: влада на найвищому рівні намагається дискредитувати найбільш активних громадян. У нашому громадському секторі сформувалася каста зручних для влади організацій. А також нібито нейтральні блогери. Ці люди конвертують свою громадську діяльність так, аби отримувати вигоду.

Зараз в Україні громадянське суспільство займається роботою політиків. Тобто виборами, реформами. Для Заходу такий стиль непритаманний. Але іншого виходу немає. Політичні партії не хочуть цим займатися. Є проблема в тому, що актив громадянського суспільства затиснутий у Києві. Дуже не вистачає мережі, яка б поєднувала громади по всій Україні. На владу можна впливати за рахунок об'єднання громадян. Не палити шини, а лобіювати ініціативи. У тому числі й на вуличних акціях. Не треба працювати тільки на протест, треба працювати на мету.

Як наше громадянське суспільство змінювалося протягом останніх чотирьох років?

- Зараз люди розуміють, що владу не достатньо просто обирати. Її треба ще й контролювати. Ми зрозуміли, що сподіватися можна тільки на себе. Якщо хочеш якихось змін, то робити їх доведеться власноруч. Люди стомились і ентузіазм у декого поступово падає. Під час Майдану Янукович був світовим злом. Вся Україна об'єдналася проти спільного ворога. Зараз такого ворога немає. Люди розпорошені. Немає якоїсь чіткої лінії. Це і приводить до того, що хтось пішов в політику, хтось залишився затятим опозиціонером. Щоб країна рухалася у правильному напрямку, громадський сектор має бути єдиним.

Який він має вплив на прийняття рішень в Україні? Які важливі рішення були ухвалені під тиском громадянського суспільства?

- Для мене особисто показовою була акція 17 жовтня під Верховною Радою (більше 4 тисяч мітингувальників вимагали скасувати депутатську недоторканність, змінити виборче законодавство, зробивши партійні списки відкритими, створити антикорупційний суд. – ГПУ). Багато хто каже, що вона була невдалою. Але під тиском громадськості новий закон про вибори таки був прийнятий у першому читанні. Це серйозний прецедент. Красномовний приклад - медична реформа. Представник президента в квітні казав у парламенті, що вона не на часі, її треба відкласти. Але був серйозний тиск з боку громади. По всій країні у 55-ти містах відбулися акції на підтримку медичної реформи. На наступний день президент став яскравим її прихильником. Якби резонансу з боку громадськості не було, навряд реформа була б прийнята. Але це досить погана практика. Ми розуміємо, що маємо таку владу.

Нам треба виходити на вулиці і тиснути натовпом.

У нас реформи відбуваються в двох випадках. Коли не заважають корупційним політикам збагачуватися. Наприклад, реформа освіти. Там великих коштів немає. Тому вона більш-менш нормально пройшла у парламенті. Або як було з медичною реформою. Коли є запит з боку громадськості і з боку Заходу.

Проблема полягає не в тому, що суспільство погано лобіює реформи. Уряд не дуже хоче іти на компроміси. Лише реальний тиск і апелювання до їхнього страху може мотивувати до втілення реформ. Також треба мати компетенцію аби розуміти, чи якісний продукт пропонує влада. Часто нам замість реформи презентують її імітацію. Наприклад, закон про реформування державної служби був написаний на гідному рівні. Але потім на стадії різноманітних поправок з нього прибрали основні елементи. Люди просто не можуть виходити під Верховну Раду кожен раз, коли депутати голосуватимуть за якийсь законопроект.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порошенко робить величезну політичну помилку

Кого можна вважати найвпливовішими представниками громадянського суспільства в Україні?

- Громадянське суспільство не є структурою. Це не набір якихось громадських організацій, а соціально активні люди. Найвпливовішими можуть бути ті громадські організації, які зможуть налагодити підтримку широкого кола респондентів. У нас часто популярність плутають з впливовістю. Люди, які постійно майорять в телевізорі, не обов'язково є впливовими та компетентними. Насправді це організації, які можуть провести масштабну всеукраїнську компанію і реально добитися змін.

Як представникам громадянського суспільства стати новою політичною елітою?

- Коли активісти потрапляють в нашу політичну систему, це виглядає ніби свіжі огірочки засунули в діжку з розсолом. Вони окислюються і стають гвинтиками системи, проти якої і боролися. Але не можна щось змінити, якщо не встановлюєш нові правила. Треба продемонструвати нову якість політики. З громадянського суспільства мають виходити не поодинокі представники і губитися в старих скислих партіях. Має вийти принципово нова партія, яка потрапила б в парламент і стала там впливовою. Поки є тренд розтягувати по старим політичним силам найбільш впізнаваних та медійних активістів. Ніякої суттєвої ролі вони там не відіграють.

×