Китай тисне на Японію шляхом посилення контролю за імпортом. У великих містах проходять антияпонські демонстрації.
Стосунки між країнами загострилися після придбання Японією частини островів Сенкаку (китайською Дяоюйтай) у приватних власників. Територія є спірною ділянкою між Китаєм та Японією.
"Розбиратися чий саме острів немає сенсу. Є глибші мотиви. Можливо, політичної боротьби всередині Китаю. Вона необхідна для мобілізації радикальних сил", - розповідає завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. А. Кримського Віктор Кіктенко, 40 років.
Які причини конфлікту?
У жовтні відбудеться з'їзд Комуністичної партії Китаю, на якому обиратимуть її голову. Майже немає інсайдерської інформації про передвиборчу ситуацію. Там закрита радянська модель. За певними непрямими даними, там розгорілася боротьба між двома групами. Одна з них представляє консервативне неомаоїстське крило, інша - реформатори. На антияпонських мітингах на плакатах багато лозунгів із зображенням Мао Цзедуна. Можна припустити, що є нахил у сторону першої політичної групи. Останні кілька років у країні зростає вплив націоналізму. Конфлікт між Китаєм і Японією може бути вигідним консервативним політикам.
З іншого боку є зовнішньо-економічний фактор. Пов'язаний із бажанням Китаю домінувати на регіональному, а згодом на світовому ринку. Він досягнув того рівня, коли може собі дозволити вести свою геополітику і забезпечувати свої інтереси. Китай переходить у якісно новий стан. Тенденція буде збільшуватися. Все більше впливатиме на світові процеси.
Дехто вважає, що Китай намагається посісти місце Радянського Союзу. Головний конкурент у регіоні - Японія. Не лише у політичній і економічній сфері, а й у стратегії, модернізації. Японія - перша країна Азії, що пройшла шлях модернізації. Третя причина конфлікту - енергетична. У шельфі острову є поклади нафти й газу. Для Китаю енергоносії - найважливіше. Він залежний від енергетичного і продовольчого фактору.
Наскільки агресивно може поводитися Китай?
Будуть виводити пушки, які стоятимуть одна навпроти одної. Може дійти й до локального збройного конфлікту. Якщо дивитися на історію, то Китай не любив погрожувати чи попереджати. Китайська армія модернізована, переозброєна, велика. Але всі його військові конфлікти закінчувалися невдачею. Останній мав із В'єтнамом у 1970-х роках. В'єтнам виграв. Китайці не мають воєнного досвіду. Вони мають техніку, але не вміють воювати. Японія у цьому сенсі якраз являє сильну загрозу. З боку японців провокацій не буде. Лише відповіді на китайські дії. Японія намагатиметься зберегти лице. На мою думку, до війни не дійде.
Чи здатний Китай на ірраціональні рішення?
Боюся, що так. Кілька років тому Китай провів випробування у Космосі. Збив супутник балістичною ракетою. Це чомусь непомітно пройшло в пресі. Але це грандіозний скандал. Ні США, ні Радянський Союз ніколи собі такого не дозволяли. Люди розуміли, що збивати щось у Космосі - це сміття, загроза для космічних літаків. Китайці собі вирішили, що можуть збити супутники, не задумуючись над наслідками. У китайській історії вистачає прикладів, коли вони спершу робили, потім думали.
Які економічні наслідки конфлікту?
Японські компанії йдуть із Китаю. Але бізнесмени заявляють, що сподіваються повернутися назад. Ринок Китаю - колосальний ресурс для всього світу. На ньому зав'язаний майже весь світ. Деякі аналітики кажуть, що нема ніякої китайської економіки, а є спільна американо-китайська. У них глибоке взаємопроникнення. Японія зацікавлена в китайському ринку. Ніхто не ризикне сильно сперечатися економічно чи політично з Китаєм. Тому це свого роду китайський економічний шантаж. Вам же ж треба тут працювати, а в нас є вимоги, тому торгуватимемося.
Що втрачає Китай? Через агресію від нього відвернуться іноземні інвестори?
Китай уже не потребує сьогодні інвестицій із-за кордону. Це не ситуація 30 років тому. Там активно розвивається внутрішній ринок. Китай успішно розвивається в умовах світової кризи. Тому вони не переживають, на відміну від Японії. У неї криза. Їй треба ринки. Щодо економіки Китаю є дві полярні думки. Одні економісти вважають, що його чекає та ж доля, що й Японію. Його успіх здується і ніколи вже не покращиться. Інші вважають, що залучення у глобальні процеси дає Китаю колосальні можливості, робить його стабільним. Він усім потрібен, бо є другою економікою світу.
Між Пекіном і Токіо триває давня боротьба за те, хто стане інтегратором у регіоні. Японців тут не дуже люблять. Китай має преференції. Він тут традиційний генератор культури. Це конфуціанський регіон, значить китайський. Вони успішні. Такі країни завжди популярні. Тому й поводять себе так хамовито.
Подальші дії в конфлікті залежать від результатів виборів?
Так. Найбільший мотив конфлікту політичний. Якщо вони обирають такі радикальні методи зовнішньої політики, можна припустити, що до влади прийдуть неомаоїсти. Вони не однорідні в політичному сенсі. У 1974 році після смерті Мао Цзедуна до в'язниці потрапили чотири найбільших керівники КПК, серед яких дружина Мао. Ця справа відома під назвою "банда чотирьох". Навіть у найтоталітарніших суспільствах, де влада здається однорідною, у середині завжди є боротьба. Можна згадати Радянський Союз. На верхах було все дуже погано.
4 
8759
Коментарі
12