21 жовтня у Волгограді стався вибух у пасажирському автобусі № 29. Теракт здійснила смертниця-шахідка Наїда Асіялова. Загинуло шестеро людей, десятки поранених. Жінка планувала теракт зі своїм цивільним чоловіком Дмитром Соколовим.
— Наближається дата відкриття Олімпійських ігор, тому терористи вже починають освоювати південні регіони Росії, — розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua Тамара Гузенкова, заступник директора Російського інституту стратегічних досліджень. — Не виключаю, що радикальні елементи будуть намагатися повторити терористичні акції. Чим ближче до відкриття змагань, тим швидше вони будуть наближатися до Сочі.
Чи варто очікувати на більш масштабні акції?
— Терористи дуже винахідливі. В їхньому розпорядженні і новітні технічні засоби, і різні методи впливу. Вони можуть бути різними як точковими, так і більш масштабними. Тут багато чого залежить від пильності відповідних силових структур. Ми ще будемо свідками того, що правоохоронці можуть запобігти певній кількості терактів. Але у цьому зв'язку, професійної роботи силовиків, активність терористів може бути подавлена.
Наскільки ці події можуть вплинути на імідж Росії на міжнародній арені?
— Дійсно, ця сумна подія пов'язана із спробою дискредитувати і Олімпійські ігри, і Росію, як організатора події. Це може призвести до зниження потоку глядачів та інтересу міжнародної спільноти до Сочі-2014. І зараз це активно намагаються зробити. Звичайно це не єдина причина, але, як правило, такі теракти та акти залякування носять багатоцільовий характер. Зокрема це спроба терористів заявити про себе.
Але ми маємо пам'ятати, що терористична складова, яка присутня вже протягом багатьох років (фактично війна терористів на Північному Кавказі: Буйнакск (вибух біля житлового будинку, що сталася 4 вересня 1999 року. - Gazeta.ua.), Беслан (захоплення заручників у школі 1 вересня 2004, в результаті теракту загинуло 334 особи. - Gazeta.ua) навряд чи може значно підірвати імідж Росії. Бо це наші страшні будні.
Сіль в тому, що будуть спроби налякати європейців, які менше до цього звичні. Хоча і там, і в Америці зараз лунають вибухи. Та й достатньо екстремальних подій відбувається.
Нещодавно був інцидент в одному із районів Москви Бірюльово, зараз Волгоград. Наскільки актуальна нині проблема російсько-кавказських відносин в містах РФ?
— Якщо ми говоримо про Росію і країни Південного Кавказу (Вірменія, Грузія, Азербайджан), то ми можемо говорити про російсько-закавказькі відносини. Якщо мати на увазі територію Південного Кавказу, то жодної специфічної політики російсько-кавказької немає, і не може бути. Кавказькі території - невід'ємна багатовікова територія Росії. А це вже політика Росії у відношенні до своїх територій.
Інша справа, що регіональна політика - це регіональна політика. Вона дуже диференційована, вона полягає у специфіці кожного регіону. Там мають враховуватись і економічні, і етнічні, і соціальні особливості. Те, що міжнародний тероризм має тут точки та бази - це дійсно має місце.
Зараз говорять про "російський сепаратизм". Чи може це явище стати життєздатним?
— Усталених, застарілих, хронічних проявів сепаратизму на території сучасної Росії зараз немає. Він просто не спостерігається. Можна говорити про баскський сепаратизм, або сепаратизм в Ірландії. Щодо Росії, то це лише частково стосується тих територій, які носять не лише територіально-адміністративний характер, але й етнічний. Це колишні автономні республіки, які претендують на більшу самостійність адміністративного, господарського, економічного характеру.
Так, є окремі проблеми між національними регіонами та федеральним центром. Один час було міжетнічне тертя в Татарастані та Кавказі, який має низку проблем, що впливає на внутрішню політику Росії. Проте, при всіх укладеннях, які може мати держава таких значних розмірів, завдяки постійному моніторингу всіх негараздів та адекватній реакції, ці настрої можна нівелювати.
Зараз існує така спокуса, як посилювати політичну складову сепаратистських настроїв. Хоча, навпаки зараз більше повинні говорити про соціальне невдоволення різних регіонів своїм економічним становищем, рівнем комфорту життя. Проблема паводків, відключення електрики, гарячої води, відсутність хороших доріг - це той клубок соціальних проблем, які можуть накопичувати великий потенціал невдоволення. В даному випадку керівництву держави необхідно сконцентруватися на безпосередній господарській, економічній діяльності.
Чому зовнішня політика Росії сконцентрована на тій же Україні чи на Кавказі, коли всім зрозуміло, що Далекий Схід та Сибір є набагато важливішими для Москви?
— Тут говориться про підміну понять. Будь-яка держава має дві складові політики - внутрішню і зовнішню. І говорячи про російсько-українські відносини - мова йде про зовнішню політику. Нині ці стосунки, в контексті підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, активізувалися. Приймається спроба провести баланс у стосунках в останній момент, поки все радикально не змінилось. Через певний час ці стосунки стабілізуються та будуть проходити в більш спокійному режимі. Тим паче в геополітичному сенсі Україна стане віддаленою.
А щодо Далекого Сходу і Кавказу, то це внутрішня політика Росії. Керівництво країни приділяє дуже велику увагу своїм регіонам, особливо тим, які спричиняють найбільше тривоги. Не варто забувати, що всі держави зараз діють в умовах складного економічної кризи. Росія не виняток. І в цьому контексті ускладнюється реалізація складних соціальних проектів. В кожній країні є свій порядок денний, свої складнощі і труднощі які вона вирішує, як може.
3 
8759
Коментарі
49