4 роки без російської газової голки. Як Україна не замерзла

25 листопада 2015-го року Кабінет міністрів на чолі з прем'єром Арсенієм Яценюком доручив Нафтогазу припинити закупівлю газу у Росії. З часу, коли Україна припинила імпортувати російський газ, минуло чотири роки.

 

Нафтогаз виграв позови проти Газпрому у Стокгольмському арбітражі. За його рішенням російська сторона винна $3 млрд за недопостачання газу для транзиту. Ще $12 млрд позову українська компанія виставила перед росіянами щодо перегляду тарифу на транзит. Плюс - штраф на близько $7 млрд. Загалом претензій до Росії на $22 млрд.

Торік в Україну газ імпортували 65 компаній. Нафтогаз купував його у 18 європейських постачальників (частка жодного з них не перевищувала 30%).

У вівторок президент України Володимир Зеленський заявив, що телефоном розмовляв з президентом РФ Володимиром Путіним "про підписання нового, довгострокового транзитного газового договору". Чинний укладався 2009-го на 10 років. Його дія завершується 31 грудня.

- Чотири роки без прямих закупівель російського газу. Факт говорить сам за себе, - каже Gazeta.ua президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт у питаннях енергетики Михайло Гончар.

 

"Десятиліттями російська пропаганда завжди трубила, що Україна без російського газу не проживе. Бачимо протилежне.

Більше того, реверсні постачання газу з європейського напрямку дозволили їх диверсифікувати. У ЄС немає ніякого "єврогазпрому". Постачанням газу для України займаються десятки різних компаній — великих і маленьких. Це даємо можливість оптимізовувати ціну у прив'язці до ціни на європейських ринках. Маємо перевагу у співпраці з ЄС. Яка дає більш дешевий газ і виключає монопольний диктат, зокрема політичний.

Найбільш прикметна річ за цей період, це те, що минулого року вперше в газовій історії України обсяг коштів, необхідних для закупівлі імпортного газу, був меншим ніж кошти, які отримав Нафтогаз за надання послуг по транзиту російського газу до Європи. Грубо кажучи, Нафтогаз на транзиті заробив грошей більше, ніж витратив на закупівлю потрібного нам газу.

Тому що, як правило, надходження за транзит покривали лише певну частину потреб у газі, які ми закуповували у того ж Газпрому. І хронічно Нафтогаз був боржником Газпрому. А зараз, ось уже три роки, Нафтогаз є прибутковою компанією, найбільшим платником до бюджету. Енергоатом доволі успішно диверсифікував постачання ядерного палива для наших атомних електростанцій.

Щодо транзитного контракту, то підходи Нафтогазу і Газпрому просто протилежні. Зараз не видно можливості його підписання. Немає поля для компромісу. "Хотєлки" Газпрому неприйнятні. Наприклад, росіяни вимагають, щоб Нафтогаз відмовився від позитивних рішень у Стокгольському арбітражі і відкликав претензії, які подав впродовж останніх місяців.

Також Газпром хоче, щоб Нафтогаз відновив прямі закупівлі російського газу у нього. А ми вже чотири роки, як без нього обходимося. Росіяни хочуть, щоб контракт був короткотерміновий — на 1 рік. Таким чином Газпром хоче закінчити будівництво своїх потоків на Балтиці ("Північний потік-2"), Чорному морі. І зрештою, відмовитися від транзиту через Україну.

Все це, звичайно, не може влаштовувати нашу сторону.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Газ зі знижками: у Нафтогазі пояснили, чим маніпулює Путін

Нафтогаз же вказує на те, щоб був забезпечений мінімальний обсяг транзиту — 60 млрд куб.м. щороку. Плюс 30 млрд, додатково. А від претензій до росіян відмовлятися не збираються. Вже арештовуються акції "газпромівських" компаній по світу. Газпром боїться подальших рішень арбітражу, втрати ще кількох мільярдів.

Тому Росія здійснює політичний тиск на керівництво України. Зокрема, це проявилося вчора, під час телефонної розмови Зеленського і Путіна. Коли знову якимось чином зайшла мова про газ. У контексті майбутньої зустрічі у Нормандському форматі.

Зараз головне завдання перед Нафтогазом - тримати позиції, продовжувати діяти у тому ж дусі. Не відмовлятися від претензій, продовжувати арештовувати акції Газпрому у Європі і впевнено дивитися у майбутнє", - каже Михайло Гончар.

×