"Тут помітингуємо, а потім і до "Межигір'я" доберемося"

— Задовбали зі своїми виборами, — каже жінка у жовтій куртці та червоній хустині. Кидає недопалок на землю і заходить у підземний перехід столичної станції метро Печерська.

Неподалік біля Центрвиборчкому в понеділок надвечір збираються кілька сотень людей. Другий тиждень опозиція протестує проти фальсифікацій на парламентських виборах.

Лунають повстанські пісні. Видно прапори "Свободи", Об'єднаної опозиції "Батьківщина" й УДАРу. Через дорогу від ЦВК, за рогом — кілька десятків "беркутівців".

Навколо мітингувальників групками по 10 стоять міліціонери у чорній формі та бронежилетах. Зліва від пам'ятника Лесі Українці припарковані п'ять автобусів і два "уазики". Між правоохоронцями ходять двоє чоловіків. Один тримає колонку, приєднану до телефону. Звідти лунає жіночий голос, схожий на Юлії Тимошенко: "Попереджаємо, у разі вашої відмови виконувати наші законні вимоги, ми будемо змушені визнати ваші дії злочинними, вжити належних заходів для припинення здійснення правопорушення. Усіх, хто буде чинити спротив нашим законним діям, покарає сувора рука закону і ненависть українського народу".

Міліціонери не реагують. Чоловіки сміються.

— Це — пародія на застереження міліції про судову заборону проведення акції, — пояснює Петро Іванович, 59 років. — Навмисне обрали голос, що нагадує Юлю.

На стовпі біля намету "Батьківщини" висить півметрова дерев'яна табличка: "Тимошенко і Луценку — волю, а Україні — свободу!". Киянка 24-річна Галина роздивляється її:

— Фальсифікації були по всій країні, а не у п'яти округах. Потрібні перевибори хоча б на 13. Але опозиція не вірить, що люди можуть піднятися. Люди вийшли б коли? Якби був єдиний лідер. Якби була та ж Тимошенко. Сьогодні дивишся на трьох лідерів і не факт, що вони між собою поладнають.

О 18.20 біля пам'ятника починається віче. 10 хв. говорить голова Ради Об'єднаної опозиції 38-річний Арсеній Яценюк:

— Парламент складається з 450 нардепів, а не 445, як вони оголосили. Опозиція ніколи не визнає таких сфальшованих результатів виборів. Ми повернемо мандати, які Партія регіонів украла в людей. Юля, припини голодування!

— Юля, перестань голодувати! Юлі — волю! — кричать люди.

До постаменту нікого не пропускають. Стоять четверо чоловіків, які відділяють людей від Яценюка, лідера "Свободи" Олега Тягнибока та нардепів.

— Пустите меня, я — журналист! — кричить 41-річний Віталій Манько.

Намагається пройти до сцени. Ті його відштовхують. Він намагається прорватися. Його знову відштовхують, хтось тикає дулю. Манько летить у бік людей, але не падає.

За 10 м стоять три десятки учасників у безрукавках та кепках із символікою УДАРу і червоними прапорами. Тримають 7-метровий плакат із написом "Полтавщина проти фальсифікацій". Чорнява жінка малює губи у яскраво-червоний колір.

— Я за Кличко и его команду, — закручує помаду. — Против власти. Задолбала и безработица, и все остальное.

— Ви з Полтавщини? — цікавимося.

— Да нет, я киевлянка. Что дали, то и держу, — дивиться на свою сусідку позаду. — Скажите, Тамила Васильевна.

Висока білявка киває.

— Кличко — оппозиционер. А у него 1,5 процента украли. Вот мы и вышли. А как же?

Чоловік у чорній куртці й вушанці слухає розмову, защіпає ґудзики:

— Та то проплачені. Кому Майдан, а кому в карман. 50 рублів у час. А я приїхав із Запорізької області.

Полтавка 64-річна Оксана Луків тре руки.

— Правильно каже Яценюк. Як то вони оголосили результати? Ми — протів. Не хочемо більше такої власті. "Беркут" валяє усіх напролом, не дивляться — де діти, де жінки. І то вибори? Жестокость страшна в тої власті, — хитає головою.

— І до яких пір таке буде? — долучається до розмови її сестра киянка 60-річна Марія Гнідець. — А Янукович? Узагалі сховався. Ви думаєте, хто Юльку туди запроторив? Він. Тут помітингуємо, а потім і до "Межигір'я" доберемося.

О 20.00 мітинг закінчується. Лунає Гімн України. Люди згортають прапори й ідуть до метро.

×