Із колишнім директором Інституту національної пам'яті та екс-народним депутатом 87-річним Ігорем Юхновським зустрічаємося у його триповерховому особняку майже в центрі Львова. Вул. Повстанська забудована маєтками 1920-х.
Ігор Рафаїлович відчиняє двері. Просить не роззуватися. Каже, його собака любить чуже взуття. Пса не видно. Із кухні чути запах свіжого супу.
Кабінет на другому поверсі. Там великий стіл із глобусами, книжками, кресленнями. Працює за ним стоячи. У кутку — камін.
— Ви помітили, я мешкаю у дуже патріотичному районі? — каже господар. — На вулиці Повстанській. Поруч — Коновальця, Бандери.
Як оцінюєте ситуацію в Україні?
— Панівною є група олігархів. Дуже багаті намагаються заволодіти статками менш багатих. Така система може існувати довго. Але нам треба переходити до нового економічного ладу, який панує в Європі. Коли мало дуже багатих і дуже бідних, а основна частина населення — середній клас. Має бути створена система законів і правил, за якими відбувається перерозподіл майна. Достойна заробітна плата — найголовніша справа, яку маємо втілити. Сім'я із трьох людей, де двоє працюють, має отримувати не менше 10 тисяч гривень.
Уряд робить неправильно, коли підіймає мінімальну зарплату працівникам бюджетної сфери. Від цього тільки одночасно зростають ціни на продукцію. Це полегшує життя найбіднішим, але не здешевлює його. Від того ніхто не виграє. Мінімальна заробітна плата має стати на місці. Але піднімати платню окремим групам треба пікоподібно. Наприклад, зарплату учителів, лікарів слід подвоїти. Так само з часом — заробітні плати іншим верствам. Від того продукти першої необхідності не стануть дорожчати. Така узгоджена політика може зробити панівним середній клас.
Зараз Україна є держава секонд-хенду. А треба б, аби 80 відсотків того, що купляємо, виробляли в Україні. Так є у Сполучених Штатах, Канаді, Європі.
Чому дуже багаті дедалі багатіють?
— В основному через низькі зарплати людей, які у них працюють. Профспілки є надзвичайно слабкі. Присутність Антимонопольного комітету майже не відчувається. Відбулася дика приватизація майна Радянського Союзу, і за це не було державі нормально заплачено. Нікого не треба грабувати. Але всі мають заплатити по справедливості за одержане майно. Тільки після цього зможемо створити суспільство з перевагою середнього класу. Це — інженери, техніки, учителі, офіцери. Така система сама виробляє і споживає продукцію.
Чому попри несприйняття влади й недовіру до неї українці голосують за її представників?
— Україна по-справжньому ніколи не була незалежна. У нас відсутнє усвідомлення необхідності й ваги незалежності. Особливо це стосується східних областей. Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Харківська — надзвичайно індустріальні. Це регіони-донори. Але ситуація там нічим не відрізняється від тієї, що була в УРСР. Там люди не так цінують незалежність, як на Заході й Центрі, у Києві. У східних областях панують олігархи, які підгодовують виборців.
Люди що не місяць біднішають. Коли може вичерпатися запас міцності й терпіння?
— У фінансовому плані я є незалежною людиною. Маю велику пенсію — 18 тисяч гривень. Але поїдьте за місто. Там такі особняки, яких не побачите навіть у європейських країнах. Львовом їздять дорогі авто. Забагато у нас багатих. Величезна маса людей живуть у тіньовому секторі. Там не бачать держави. Вони хочуть, щоб і далі тривав такий стан, де не було б держави, яка встановлює справедливий розподіл достатку. Тому революції не буде.
У чому теперішня Україна сильна, а в чому слабка?
— Маємо економічну основу, яка дає змогу бути самозабезпеченою країною. Родючі землі можуть нагодувати нас, забезпечити чудовий експорт зерна та покрити частину енергетичних потреб. Можемо розвивати харчову промисловість, яка стане основою нашого експорту. В нас сильна металургія. Українці добре вчаться, це здібні люди. На цих речах ми можемо вискочити. І я спокійно дивлюся на наше майбутнє.
Слабка сторона — відсутність належного самоусвідомлення і величезний тіньовий сектор. Знищити його — головне, чого повинен добиватися уряд.
Почати кожен має із себе, а не волати, що президент чи прем'єр — погані. Привести до ладу своє обійстя. Самим себе шанувати.
Яких основних помилок припустився президент Янукович?
— Він помилився стосовно харківських угод і коли підписав закон про мови. Не сам, а під впливом парламенту і разом із ним. Тому цей закон парламент і має скасувати.
Янукович вважає, що його становище нестійке, не впевнений у собі. Тому робить помилки. Йому весь час треба помагати. Ми вимагаємо від президента, щоб він був елегантною фігурою. Але великі державні діячі ніколи не були великими вченими. У людини є запас енергії, яку вона може використати в одному напрямку, і її вже не вистачить в іншому. Помилки Януковича, коли він не так щось назвав, треба йому вибачити. Це може трапитися з багатьма, що говорять на тему, яка їм не близька. Янукович вийшов із бідної сім'ї та посів президентське крісло. Тому цій людині можна вибачати багато чого.
Хто може стати наступним президентом?
— Триває зміна поколінь політиків. Хто буде наступним — покаже новий парламент.
Чого бракує теперішній опозиції?
— "Батьківщина" створена ще на основі партії "Громада" Павла Лазаренка, найталановитішого прем'єр-міністра за всю історію України. Тому це вже досвідчена, відстояна партія. "Свобода" повинна бути дуже культурною, інтелігентною, стати зразком раціональності. Вона має чітко виражений національний характер і мусить стежити за тим, щоб Україна була українською.
Кличко виграв багато боїв і отримав великі гонорари. Це — сильна людина. А сильна людина не буває жадібна. Піддатися на спокусу хабарів — це ознака слабкості.
Тепер "Батьківщина", УДАР і "Свобода" мають знайти більше прихильників на Лівобережній Україні.
Як зміниться Верховна Рада з приходом туди "Свободи" й УДАРу?
— Парламент стане розумніший. Гратися в русифікацію на території України глупо і непотрібно.
19
років було Ігорю Юхновському, коли він потрапив на фронт.
— Перший мій бій був такий, — згадує Юхновський. — Почалася сильна стрілянина. Хтось забіг до хати й сказав, що німці прорвали фронт і рухаються в наш бік. А в мене якраз кулемет був розібраний — я його чистив. Так із порожніми руками вибіг із хати й разом зі всіма почав тікати.
Справжній бій був під Золочевом. Я стріляв, товариші стріляли. Німці здавалися, і я не давав, щоб полонених розстрілювали.
Приводив до присяги Ющенка
Ігор Юхновський народився в селі Княгинин на Рівненщині. Воював на фронті під час Другої світової. Її закінчення зустрів в Австрії. Усе життя працював фізиком. Народним депутатом став 1990 року. Очолював об'єднання опозиції Народна рада. Брав участь у розробці Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності.
Балотувався на посаду першого президента незалежної України. Довіреною особою в нього був Леонід Кучма. Юхновський посів п'яте місце із шести кандидатів, набрав 1,74% голосів. 1992-го пішов працювати віце-прем'єром в уряді Кучми.
— Коли почалася помаранчева революція, всі мені казали: та порадь щось Кучмі, ви ж друзі, — згадує Ігор Рафаїлович. — І я поїхав до нього. Ми сіли в авто і разом їхали на нараду, в якій мали брати участь і Янукович, і Ющенко. Я радив йому підтримати Віктора Ющенка. А Леонід Данилович усю дорогу мовчав.
2004-го Юхновський став найстаршим депутатом Верховної Ради. Приводив до присяги президента Віктора Ющенка. За рік глава держави створив Інститут національної пам'яті, який очолив Ігор Рафаїлович. Установу ліквідував своїм указом президент Віктор Янукович.
Одружений. Дружина Ніна викладала хімію. Мають доньку 60-річну Наталію, сина 55-річного Ігоря, двох онуків і правнука. Щоранку не менше години Юхновський-старший робить зарядку.
4 
35413
Коментарі
21