Вадим Карасьов, 55 років, політолог:
— Усі проблеми довкола парафування — наслідок бездіяльності влади в напрямку євроінтеграції, яка їй і не потрібна. Все це інерція попереднього європейського курсу Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, яка зараз завершується. Теперішня ж влада зробила усе, аби саміт відбувся, а парафування на ньому — ні.
Зрозуміло, що Янукович не міг відмовитися від європейського вектора розвитку, бо це спричинило б великий скандал й усі пов'язані з ним негативи. Тому він робить усе, щоб імітувати євроінтеграційну діяльність. Але реально влада не бажає, щоб Україна була частиною Європи. А суспільство загалом не готове бути частиною Європи, хоча й бажає цього. Суспільство не готове тиснути на владу, контролювати її, змушувати прийняти європейський вектор. Це ж має бути вибором людей, а не вибором влади.
Чому влада не бажає бути в Європі? Тому що суть цієї влади полягає в тому, аби користуватися всіма перевагами глобалізації й часткової європейської інтеграції, але не мати ніяких зобов'язань перед партнерами, не дотримуватися певних цінностей та стандартів у внутрішній політиці. Передусім це стосується принципу добровільного відходу від влади та її передачі опозиції.
Для Юлії Тимошенко це означає, що вона буде там, де вона є, і довго, якщо суспільство її не звільнить. Не влада, не суди — це зробить або новий парламент, або люди.
Володимир Фесенко, 53 роки, політолог:
— Є три причини, чому угоду не парафували зараз. Угода — достатньо обсяговий документ, майже 1800 сторінок. Усі переговори завершилися у середині листопада, треба час на переклад та узгодження. В принципі саме парафування не має політичного значення — це технічна фіксація того, що обидві сторони погоджуються з текстом.
Існують три етапи: парафування — підписання — ратифікація. Найголовніші останні два. Є інформація від європейських джерел, що Євросоюз не поспішав, не хотів парафувати угоду в Києві саме на саміті. Керівництво ЄС не бажало пафосних церемоній, щоб це виглядало як підписання. Але є безліч свідчень, що угода буде таки парафована, тільки трохи пізніше, не в такій урочистій обстановці. Це можуть досить тихо зробити навіть заступники міністрів. Небажання помпезно парафувати угоду — наслідок справ Юлії Тимошенко та Юрія Луценка і позиції Європейського Союзу щодо них.
Андрій Єрмолаєв, 42 роки, директор Національного інституту стратегічних досліджень:
— Українська влада підготувала фундаментальні документи щодо зони вільної торгівлі та політичної асоціації з ЄС. Документи складні за змістом, потребують ретельної роботи над ними. Наступного року їх парафують, що стане зеленим світлом для євроінтеграції України.
Сьогодні постійна спроба прив'язати розвиток країни до ситуації довкола конкретного політика виглядає надзвичайно спекулятивно. Не думаю, що такі складні процеси, як євроінтеграція, можуть бути відкоректовані лише тому, що триває судовий процес над колишнім урядовцем. Так, ми маємо заяви окремих політиків у справі Юлії Тимошенко, які акцентували на необхідності дотримання законів та Конституції в ході судових процесів в Україні. Така позиція почута. Але ж у статтях, за якими звинувачують Тимошенко, відсутня політика як така.
6 
1
Коментарі
20