Запис журналістів на святкування річниці помаранчевої революції несподівано закінчився ще тиждень тому. "ГПУ" не встигла подати заявку.
Та вже на Майдані, під сценою, допоміг Павло Жебрівський, губернатор Житомирщини. Він упізнав нашого кореспондента в натовпі і попросив охорону пропустити його в зону, де стояла вся помаранчева еліта. Туди проходили з різних боків по різних списках. Постійно дзвеніли металошукачі. Проте охорона на це не зважала і пропускала всіх, хто був у списку.
Роман Безсмертний уже виголосив промову і курив разом із Миколою Мартиненком та Олександром Третьяковим. Кортіло взнати про головну інтригу свята: чи помиряться на сцені президент і лідерка БЮТу.
— Ви сьогодні підійдете до Тимошенко? — поцікавилася "ГПУ".
— Обов"язково, — відповів Третьяков.
— А чому досі не почали з нею переговори? — запитуємо вже Безсмертного. Він зробив стомлене обличчя і ніби не почув.
— Питає про переговори, чому не почалися, — переказав Третьяков Порошенкові зміст запитання.
— Та почалися, почалися. І вже закінчилися, — засміявся той до Безсмертного.
На сцену вийшов Анатолій Кінах. Щойно він привітався до Майдану, як натовпом прокотилася хвиля вигуків:
— Юлю несуть!
До сцени прямувала Юлія Тимошенко, 44 роки. У супроводі охоронців, двоє з яких тримали лідерку БЮТ під руки, вона пройшла крізь щільний натовп. Установлений біля готелю "Україна" прожектор увесь час слідував за нею.
Всім хотілося побачити шоу, яке влаштували бютівці
Кінаха ніхто не слухав — Тимошенко все ще добиралася до сцени. Цим вона зірвала ще й виступ лідера соціалістів Олександра Мороза. А той привітав Майдан з "роковинами" революції. Може, хвилювався, а може , просто обмовився, бо українською "роковини" — по смерті. Тож мало би бути "з річницею". Але, здається, цього ніхто не помітив, бо Мороза майже не слухали — всім хотілося побачити шоу, яке влаштували бютівці.
Двоє хлопців зі значками "Батьківщини" несли за Тимошенко згорнутий сувоєм плакат. Перед сценою, пропустивши лідерку, молодиків зупинила охорона. Почалася словесна перепалка, бютівці вже видерлися на сходи. Щоб розібратися, підійшов держсекретар Олег Рибачук, 47 років.
— Що це? — вказуючи на плакат, з притиском поцікавився.
— Це просто так. Для краси, — усміхався йому один із молодиків.
— Юля і так красива, — дуже переконливо зауважив Рибачук. — Ми про це не домовлялися. Не треба, — попросив він.
Кореспонденту "ГПУ" молоді соратники Тимошенко пояснили:
Студентам інституту журналістики пропонували по 120 гривень
— Там намальоване серце і написано "Я вас люблю". Від Юлії Володимирівни. Ми його все одно покажемо, не переживай.
— Ю-ля! Ю-ля! — зустрів Майдан Тимошенко.
У переддень святкування розпорядники з БЮТ наймали крикунів. За стояння зі стягами "Батьківщини" з 18.00 до 21.00 студентам інституту журналістики пропонували по 120 грн. А могилянці розказували про погодинні розцінки у 10 грн. Однак і без професіоналів Майдан нагородив Тимошенко оваціями.
Вона спочатку заспокоювала розчарованих у революції, потім торкнулася свого прем"єрства:
— Я зрозуміла, що моїх сил просто до кінця не вистачить. І ще раз, як колись під час віце-прем"єрства, мене перемогли клани. Тимчасово! Так само і вони, можливо, тимчасово зламали нам можливість будувати Україну.
У руках президент тримав надруковану і правлену червоним олівцем промову
Тимошенко говорила без папірця, але як по писаному. Недоречності припустилася один раз — коли завела мову про стосунки з президентом:
— Я хочу спростувати безглузді чутки, що Тимошенко десь там проти Ющенка. Шановні друзі! Якщо ви десь хоч слово від мене почули, повірте мені... Це слово не може бути почутим. Тому що це президент, якого я разом з вами намагалася привести до влади.
Тимошенко перебрала в часі хвилин десять.
Останнє слово було за президентом Віктором Ющенком, 51 рік. Замість запланованих двадцяти хвилин він говорив п"ятдесят. Повторив помилку Мороза і назвав річницю Майдану роковинами. Розповідав про збільшення робочих місць, підвищення зарплат, проблеми дрібного бізнесу. В руках тримав надруковану і правлену червоним олівцем промову. Однак цифри потоком вимовляв, не зазираючи у папери. Повертався до них, лише коли помітно хвилювався.
Міністр вугільної промисловості Віктор Тополов і міністр оборони Анатолій Гриценко слухали Ющенка мовчки. А от новачок у кабміні Павло Качур, міністр архітектури і будівництва, відволікав колег запитаннями.
Тимошенко прошмигнула повз Порошенка, навіть не глянувши у його бік
— А тепер другий, — говорив про нюанси боротьби з корупцією Ющенко.
— Здається, другий уже був,— спробував уточнити у Гриценка Качур.
— Та це другий, але параграф. А то було просто друге, — допоміг розібратися міністр оборони.
Наостанок президент закликав:
— Ми повинні подати одне одному руки.
Приблизно так і сталося. Коли Тарас Петриненко у фінальній пісні дійшов до слів "Вірне серце твого сина", колишня помаранчева команда взялася за руки. Але по всьому було видно, що між лідерами революції залишилося ще багато недомовок.
Під сценою Олег Рибачук ще розповідав журналістам, що час від часу телефонує Тимошенко. Вона ж, проспівавши торішній хіт Майдану, прошмигнула повз Порошенка, навіть не глянувши у його бік.
За президентовою родиною поволі всі почали розходитися.
1 
1
Коментарі