— Коли одночасно революція, війна, економічний спад, криза держави та ще й президентські вибори, то це все посилює нестабільність, — каже 58-річний Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій.
Зустрічаємося у столичному ресторані "О'Панас" у парку ім. Тараса Шевченка. Сідаємо в окрему невеличку залу на другому поверсі. Вадим Юрійович замовляє імбирний чай і продовжує:
— До історії з Кримом ми були найбільшою за територією країною Європи. Після нас — Англія, Німеччина, Франція, Італія. Інші — це країни на 10 мільйонів. Території в них невеликі. Нація і держава збігаються, тому в них і національна солідарність, мобілізація, єдність. Всі в єдиному пориві. Такі країни засновувалися на війні — ХVIII, XIX століття. Нам часто ставлять у приклад Польщу. Але вона пережила чотири поділи між німцями й росіянами. Все ХХ століття Польща витратила на формування нації. У них одна релігія, вони збили територію. Побудували державу нації.
Покійний всесвітньовідомий політолог і соціолог Чарльз Тіллі казав, що війна будує держави, держави будуються на війні. Якщо вдасться антитерористична операція і вичистимо сепаратистів, то зможемо сформувати національну державу.
Чому це не вдалося за понад 20 років?
— Ми отримали свою територію від Радянського Союзу. Вона зліплена. Державу нації пробував побудувати Віктор Ющенко в м'якому варіанті. У нього не вийшло, бо всі 20 років це була держава, яка будувалася на елітах, грошах, корупції. Коли державою керують п'ять-шість сімей чи кланів, їм легко домовитися. Пакт еліт розпався на Майдані. Перший Майдан не вийшов, бо його перехопили олігархи. А тут уже нікому перехоплювати, адже умовний польовий командир Андрій Парубій очолив Раду національної безпеки й оборони. В Україні завжди суспільство сильніше за владу. І влада боїться суспільства.
Мао Цзедун був правий: гвинтівка народжує владу. Тому постало питання: як побудувати країну для суспільства, а не еліт? Щоб держава знизу була ефективна, захищена, з працюючою економікою. У нас за 20 років так і не було своєї економіки. Була держава, яка торгувала, чим тільки можна. Товарообмін із Росією — 15 мільярдів доларів, із Євросоюзом — 16 мільярдів. Ми зав'язані з обома. Якщо піти тільки в Європу, то задіємо аграрний потенціал. А що робити з індустріальним? Тоді Україна стане аграрною провінцією Європи. А там цінують індустріальну культуру.
Як виходити з цього?
— Домовлятися і з Європою, і Росією.
Це перше, що повинен буде зробити новий президент?
— Із путінською Росією говорити буде дуже важко. Ми — країна, в якої немає ніяких гарантій безпеки. Захід, Росія й Україна мають напрацювати новий міжнародний договір. Американські політологи Бжезинський, Кіссинджер говорять про федералізацію України, нейтралітет, автономний статус регіонів. Можливо, Донбас треба віддати, хай займаються своїми проблемами.
Донбас віддати Ахметову?
— Коломойському ми віддали Дніпропетровськ і Одесу. Це хіба не федералізація? Це — феодалізація. Я жартую, що замість Новоросії можемо отримати Коломойщину. У Коломойського там скрізь розставлені свої люди. Він уже є президентом Південного Сходу України. А на Донбасі бігають люди з гвинтівками. І їм уже пофіг, хто такий Ахметов.
Карасьову дзвонять журналісти. Домовляється по скайпу прокоментувати референдум 11 травня на Сході.
— В Ахметова металургійний бізнес. Це — порти Маріуполя через Азовське море, що сьогодні контролює Росія. На Донбасі більше бідних, аніж у Дніпропетровській області. Донбас каже, що годує всю Україну. Але хай спочатку прогодує себе.
Усі говорять про децентралізацію. Як її проводити?
— Хіба в нас була дуже централізована країна? Фактично мали корупційну вертикаль, а регіони жили своїм життям. Іспанія офіційно не називається федерацією. Там автономні області. Але у тієї ж Каталонії дуже багато прав. Проблема не в назвах, а в дизайні державності. Треба розібратися, як правильно вибудувати не просто стосунки центр-регіони, а регіональну структуру країни. Черкаська область не є тим самим, що й Донецька. Черкаси й Кіровоград "сидять" усередині країни. А Донбас — сусідить із Росією. Вони разом дивляться московське телебачення.
Які мають бути повноваження у президента для проведення реформ?
— Нам зараз не потрібен начальник країни, як було за Конституцією 1996 року. Україна вже інша. Люди не хочуть начальника. Президент має бути главою держави, Верховним головнокомандувачем. Має вибудувати систему безпеки.
Що робити з цим парламентом?
— Розпустити і провести дострокові вибори. Подивіться, скільки на Майдан вийшло нових і молодих людей. Якщо партії хочуть бути конкурентні, мають їх брати до себе.
Історію творять маси. 2004 року була репетиція. Тоді еліта змогла швиденько перегрупуватися й перестрахуватися. По вертикалі країну легко "зшити": попризначав губернаторів, розставив своїх людей. А спробуй домовитися по горизонталі. Як це зробити жителям Луганщини і Закарпаття? Їм тільки на дорогу з одного кінця в інший треба витратити 30 годин. Потрібно починати з того, що країна слабо консолідована. На відміну від Європи, у нас немає такої мережі доріг, залізничного сполучення. А літаки? Щоб злітати в Харків чи Луганськ, треба більше грошей, ніж на квиток до Берліна. Чимало рейсів скасували. Люди живуть у своїх світах, майже не спілкуються. Луганськ їздить у Росію, продає там цигарки. Він не знає, що робиться на Галичині. Країну потрібно зібрати інфраструктурно. Тоді нація буде єдиною. Починати треба фактично з нуля. Пострадянська державність обвалилася на Майдані. Раніше все було зав'язано на корупцію та обслуговування корумпованих еліт. Чому сьогодні міліція така? Бо її навчали: треба у бабусі взяти гроші на базарі, віддати керівництву, а він передасть далі. А коли потрібно захищати людей — їх немає.
Що новому президенту робити з олігархами?
— У нас є два варіанти: перетворюємося на демократичну федерацію або на Польщу ХVI століття — шляхту. Ми звалили свого короля, але Схід це не підтримав. Треба йти на поступки. Якщо центральна влада домовиться з народом, то не треба буде робити це з олігархами. Ті стануть заручниками. Вже рухнула радянська та пострадянська Україна. Але ми не знаємо, якою буде Україна майбутнього. Фінал відкритий. Президенту доведеться стати виконробом, архітектором нової країни. Багато чого залежатиме від того, наскільки широкою буде в нього коаліція на рівні суспільства. Це серйозне питання, бо треба буде вирішувати проблему Сходу.
Чим є Україна тепер?
— Починається процес будівництва держави, нації, економіки. Ми доїдали, дотискали, доживали радянське. Тепер треба створювати, займатися творчістю. Суспільство дає карт-бланш. Але лідерів нових масштабів ще немає. У тихій і спокійній обстановці вони не народжуються. Це стається, коли нація опиняється перед драматичним вибором. Зараз ми перед історичним викликом. Нинішні лідери мають стати державними діячами або з'являться нові.
Виховував молодшу сестру
До 14 років Вадим Карасьов хотів бути музикантом. Грав на барабанах у кількох рок-групах. Однак у музичну творчість пішла його молодша сестра, співачка 42-річна Каріна Карасьова.
Наші з Вадимом батьки були інженерами-меліораторами. Вони пропадали на роботі, тому мене виховував брат. Артисткою я стала завдяки йому, — каже Каріна.
Карасьов навчався в Харківському держуніверситеті за спеціальністю "політична економія". Викладав там 10 років.
На початку 2000-х переїхав у Київ. 2006-го балотувався в народні депутати від партії "Віче" Інни Богословської. В останнє скликання йшов по київському мажоритарному округу №217. Обидва рази депутатом не став. Очолює Інститут глобальних стратегій.
Одружений із Наталією Ушаковою — завідувачем кафедри економічної теорії в Харківському держуніверситеті. Донька Олена — дизайнер одягу та аксесуарів.
3 
1
Коментарі
4