"Кожен крок цієї влади губить наш потенціал"

 

Українське суспільство потребує правої ідеї. Однак, маніпулятори не дають людям вибору. Так вважає екс-голова "Нафтогазу" 49-річний Олексій Івченко.

— Сьогодні є дві політичні сили, що маніпулятивним шляхом узурпували розум виборців: Партія регіонів з одного боку, з другого — так звана Об'єднана опозиція, — говорить Олексій Григорович. — Якщо розібратися, ці політичні сили єдині за ідеологією. Різниця тільки в тому, що "Регіони" грають на всьому антиукраїнському, а "Батьківщина" маніпулює на всьому українському — одягає вишиванки, проголошує патріотичні гасла. При цьому 30 депутатів, які пройшли за списками "Батьківщини", голосують за закон про знищення української мови. Це й не дивно, бо 2008 року ці дві політичні сили проголосували за Закон про державну службу, в якому чітко записано, що всі держслужбовці мають вчити російську мову. В такій ситуації Конгрес українських націоналістів, "Наша Україна" та Українська народна партія вирішили об'єднати зусилля для відновлення українського національно-патріотичного руху і спільно йти на парламентські вибори на чолі з Віктором Ющенком.

Після виборів ця ситуація може змінитися?

— Може. Але БЮТ і Партія регіонів зробили все можливе, щоб закріпити неприйнятну двопартійну систему. Закон про вибори, що ухвалили ці дві політичні сили, консервує олігархічну політичну систему для двох гравців — для них самих. Але найцікавіше, що після цього БЮТ і його представники в Європі почали волати про злочинне виборче законодавство й маніпуляцію виборами.

У своїй програмі "Наша Україна" декларує політику "економічного націоналізму". Чому держава потребує саме такого підходу в економіці?

— Якщо ми не впровадимо таку політику економічного розвитку, в України немає перспективи бути серед економічно розвинутих країн світу.

Маємо величезний дефіцит торговельного балансу. Це означає, що ми набагато більше імпортуємо, ніж продаємо за кордон. Це шлях у прірву. Навіщо Україні сьогодні імпортувати ті ж корейські поїзди "Хюндай", якщо виробляємо чудові потяги на Крюківському заводі в Полтавській області? Наші сучасні експреси не гірші за якістю й удвічі дешевші.

Теперішній уряд догосподарювався до закупівель китайського вугілля. При тому, що Україна входить у десятку країн за його покладами. Дожилися до того, що навіть форму для української олімпійської збірної шиємо на російській фабриці. З Єгипту почали завозити масло й овочі. Соромно сказати, у наших магазинах з'явилася єгипетська картопля. Кожен крок цієї влади губить наш потенціал.

Подальший розвиток економіки неможливий без енергетичної незалежності. Які кроки для цього треба зробити?

— Якщо проводити правильну політику, Україна може досягнути енергетичної незалежності протягом наступних п'яти років. Але це за грамотної енергетичної політики держави. Перший крок — як мінімум три альтернативні джерела імпорту енергоносіїв. Другий — втримати національну газотранспортну систему у власності держави. Це ключ до енергонезалежності. Будь-який консорціум між Україною і Росією чи між Україною, Росією і Європою — це завуальована здача української ГТС. Для модернізації "труби" ніяких консорціумів не потрібно. Необхідна політична воля, що окупиться економічно через три роки. Проста арифметика: Україна закуповує найдорожчий в світі технологічний газ у Росії — 6 мільярдів кубометрів за ціною 560 доларів для обслуговування прокачки російського газу по українській ГТС через територію України в Європу. Коли ми модернізуємо ГТС, потреба у технологічному газі в нас знижується із 6 до 1,5 мільярда.

Які ключові помилки теперішньої влади в домовленостях із Росією?

— Стратегічна — підписання Харківських угод. І ключова проблема навіть не у Чорноморському флоті, а в тому, що цією угодою на міждержавному рівні легалізована міжгосподарська газова угода січня 2009 року, що підписали "Нафтогаз" і "Газпром". Через це тепер маємо шалені борги перед Росією. На 1 січня 2012 року Україні вже нараховано 12 мільярдів доларів штрафних санкцій за невибраний газ по угоді січня 2009-го. Цього року ще буде приблизно стільки ж нараховано. Тобто на 1 січня 2013-го ми вийдемо вже на борги за недобір газу за 25 мільярдів доларів.

Зараз ми платимо за газ Росії мінімум 8 мільярдів доларів, яких не повинні платити. Купуємо сьогодні в Росії газ за ціною 560 доларів. Туреччина — за 170. Німеччина — 175-180. Тобто ми платимо за газ втричі більше, ніж Європа. Водночас отримуємо втричі нижчу транзитну ставку, ніж європейські держави: за формулою контракту 2009 року нам платять близько 2 долари за тисячу кубів на 100 кілометрів. В Європі мінімальна транзитна ціна — 6 доларів, максимальна — 18. Тобто ми втричі більше переплачуємо за газ і втричі менше отримуємо за транзит.

Згідно з контрактами, Україна має платити за недобраний газ штрафні санкції у розмірі 300 відсотків. От якщо ми мали вибрати цього року 50 мільярдів кубів, а візьмемо 27 чи 30, то за 20 мільярдів кубів муситимемо заплатити близько 30 мільярдів доларів штрафу. Тому як фахівець заявляю що газова угода, підписана у січні 2009 року, є кримінальною і зраджує національні інтереси України. 2006-го на посаді голови "Нафтогазу" я опинився в подібній за складністю ситуації. Тоді газ Україні теж відключили. Але я б і під дулом пістолета такого документа не підписав би. А уряд Тимошенко підписав.

Який вихід бачите з теперішньої ситуації в газовій сфері?

— Уряду треба припиняти безрезультативні і безнадійні переговори з Росією. Добровільно вона ніколи не погодиться змінити умови чинного газового контракту. Маємо розуміти, ці угоди для Росії найвигідніші за всю історію наших відносин. А для України — найбільш невигідні. Тож вихід єдиний — подавати в Стокгольмський суд на розрив газового контракту 2009 року. Зараз це складніше зробити, ніж до підписання Харківських угод. Однак можливо. Потрібна політична воля керівництва держави. В іншому разі буде доведено до банкрутства "Нафтогаз", створено консорціум. На практиці це означатиме для України втрату своєї ГТС.

Які шанси в України проти російського "Газпрому"?

— "Газпром" — колос на глиняних ногах. Протягом останніх 10 років він фінансує чимало не економічних, а політичних проектів, які російське керівництво замовило для утвердження свого імперського статусу. Скажімо, Південний і Північний потік. Жодному економічному обґрунтуванню ці газопроводи не підлягають. Їх можна побудувати іншими маршрутами в три-п'ять разів дешевше. Але вони будуються в обхід України, щоб покарати її за те, що вона не хоче віддати свою ГТС. Замість, сісти й домовитись про транзитну політику з Україною як основним і надійним транзитером російського газу в Європу протягом останніх 50 років.

Раз "Газпром" фінансує економічно необґрунтовані проекти, йому не вистачає фінансування в розробку родовищ і збільшення своїх запасів газу. Вже тепер для того, щоб виконати свої зобов'язання перед європейськими партнерами, він змушений закуповувати азійський газ. Підтвердженням цього була зима 2011-2012 років. Тоді Росія не змогла прокачати обсяги газу, що були законтрактовані між "Газпромом" і європейськими споживачами. Сталося пониження тиску газу. Росія намагалася звинуватити Україну, а потім вибачалась, бо лише Україна врятувала Росію від невиконання поставок газу в Європу. Ми, за рахунок газу зі своїх підземних сховищ, підтримали тиск у газогонах. Це були не українські зобов'язання. Але ми як партнери підставили росіянами своє плече. Цього Москва не оцінила. І якщо "Газпром" далі вкладатиме в політичні проекти, глиняні ноги цього колоса похитнуться. Більше того, можу сказати, що якби не газові угоди 2009 року, колос "Газпрому" вже впав би.

Найголовніша проблема нашої держави — брак відповідальних патріотичних політиків. Якщо фахівець не є патріотом, це призводить до таких сумних наслідків, які маємо сьогодні. Суспільство має судити про політиків не за словами, а за їхніми справами.

×