У четвер президент нагородив лауреатів Шевченківської премії. Гості до Національної опери приїхали ще за годину до церемонії. З огляду безпеки, пояснили організатори. З усієї України вони звезли на вручення найвищої нагороди зо дві тисячі старшокласників: переможців усіляких олімпіад і просто відмінників. Переважно дівчат, переважно у міні-спідницях.
Переважно вже немолоді митці, що прийшли порадіти успіхові своїх колег, дещо збентежено і скоса поглядали на юнь. Жінки міцно тримали під руку своїх чоловіків. Ті, хто прийшов сам, роздивлялися на стінах фотографії оперних співаків і зірок балету, які висять там роками.
— Усе не зовсім так, як хотілося б, — сказав художник Іван Марчук, 69 років, якого нещодавно включили до шевченківського комітету. Він зізнався, що не зовсім згодний з вибором лауреатів: — Кандидати на здобуття цьогорічної премії були висунуті ще попереднім складом комісії. Що я міг зробити? — риторично запитав Марчук і додав: — Це тільки геніїв не цікавлять премії, а у нас вони народжуються — один на століття.
Це тільки геніїв не цікавлять премії, а у нас вони народжуються — один на століття
Марчук побідкався, що нажив собі багато ворогів, поки проходив відбір переможців. Натякнув, що художники є й кращі, аніж нинішній лауреат.
— Єдина моя заслуга в цьому році — це те, що я відвоював Василя Нечепу. Він став першим кобзарем за всю історію премії.
На думку Марчука, людина, яка своїм голосом будить Україну, вже давно варта Шевченківської премії.
У партері були й члени уряду. 48-річний Іван Плачков, міністр палива й енергетики, сидів поруч з дружиною.
— Не знайомий із творчістю нинішніх лауреатів, — зізнався він, пославшись на завантаженість. Однак запевнив, що тепер неодмінно поцікавиться їхнім доробком.
Богдан Буца, міністр Кабінету Міністрів, Павло Качур, міністр будівництва та архітектури, Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ, Володимир Огризко, перший заступник міністра закордонних справ, теж вперше бачили лауреатів. Лише міністр юстиції Сергій Головатий сказав, що слухав Василя Нечепу ще в студентські часи і бачив роботи художника Володимира Недяка.
Коли на сцені підняли завісу, з різних боків закулісся вийшли лауреати і високопосадовці. Поруч із президентом Віктором Ющенком, 52 роки, сіли прем"єр-міністр Юрій Єхануров, перший віце-спікер парламенту Адам Мартинюк і київський голова Олександр Омельченко.
Президент говорив більше про Шевченка:
— Думці Тараса Григоровича належить народження цього новітнього проекту на ім"я Україна.
Ющенко сказав, що не можна зводити великого поета тільки до "вишневих садочків і вибілених хаток".
Президент
сказав мені на вухо, що помилявся
— Шевченкове замилування українським селом було спробою довести велич української нації, — сказав президент і зауважив, що Шевченко з оптимізмом дивився на майбутнє України. На підтвердження він зачитав рядки з "Ісаії". Поет описує райські часи, коли незрячі побачать, а німі заговорять. На думку Ющенка, Кобзар писав це про майбутнє України.
Аплодисментами вітали повідомлення президента, що вже у травні з"явиться ще один пам"ятник Кобзарю — у Тбілісі.
Настав час вручити нагороди. Цього року премія становила 100 тис. грн. Ющенко назвав лауреатів сучасними "велетами слова і мистецтва", які кожен у своїй царині збагатили вітчизняну культуру.
Вручаючи посвідчення, найдовше президент говорив з Володимиром Недяком, упорядником альбому "Україна — козацька держава".
Від слова більшість щойно премійованих відмовлялися. Тільки актриса львівського театру імені Курбаса Наталка Половинка заспівала пісню на вірші Григорія Сковороди. Пояснила: "щоб звеселити серця присутніх". А публіцист Анатолій Погрібний за десять хвилин своєї промови встиг застерегти президента від уведення другої державної мови, пояснити Юрієві Єханурову, чому потрібно перемагати на цих виборах, і попросив звільнити інформаційний простір від російської попси.
Після святкового концерту лауреати скупчилися в центральному проході. Тримали в руках квіти і шкіряні папки з дипломами. Володимир Недяк, 50 років, виглядав особливо розчуленим, стояв замріяно й одиноко. Розповів, що багато років їздить по країні, фотографує і малює її жителів. Сказав, що особливо приємно було отримувати премію з рук Ющенка, з яким знайомий вже давно. Зовсім не ображається, що його працю оцінили тільки тепер:
— Головне, щоб не посмертно, — усміхнувся Недяк і додав про президента: — Він сказав мені на вухо, що помилявся, коли думав, що знає Україну. Моя книга у нього майже настільна. А я завжди при зустрічах бажаю йому здоров"я.
Лауреати премії імені Шевченка-2006
Євген БЕЗНІСКО — за серію ілюстрацій до творів Івана Франка.
Григорій ГУСЕЙНОВ — за художньо-документальний життєпис "Господні зерна" (у дев"яти книгах).
Ігор КАЧУРОВСЬКИЙ — за книгу "Променисті сильвети".
Анатолій КИЧИНСЬКИЙ — за збірки поезій "Пролітаючи над листопадом", "Танець вогню".
Володимир КУЧИНСЬКИЙ (режисер-постановник), Олег СТЕФАНОВ (актор), Наталія ПОЛОВИНКА (актриса), Андрій ВОДИЧЕВ (актор) — за вистави за творами Григорія Сковороди, Платона, Василя Стуса в театрі імені Леся Курбаса (Львів).
Валерій МАТЮХІН — за мистецький проект "Музика від старовинних часів до сьогодення".
Володимир НЕДЯК — за ілюстровану історію "Україна — козацька держава".
Василь НЕЧЕПА — за концертну програму "В рокотанні, риданні бандур".
Анатолій ПОГРІБНИЙ — за публіцистично-наукову трилогію "По зачарованому колу століть", "Раз ми є, то де?", "Поклик дужого чину".
Зоя ЧЕГУСОВА — за альбом-каталог "Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен".
2 
1
Коментарі