Двері свого кабінету на 11-му поверсі парламентських комітетів відчиняє нардеп-комуніст 27-річний Олександр Присяжнюк. За спиною в нього висить яскраво-червоний прапор "Ленінський комсомол". У невеличкій кімнаті — два столи, сейф для документів і шафка. На полиці — бюст Леніна та ікона Юрія-Змієборця.
— У Бога не вірю, але хрещений, — ніяково усміхається Присяжнюк. — Пасху, Різдво святкую у селі з батьками. Ставлюся до цього як до традиції. Ми з дружиною — вінчані. Та й сина похрестили.
Сідає за стіл. Під час розмови постійно крутить авторучку.
— У першу чергу потрібно зрозуміти: куди йде Україна і чи йде вона взагалі, — каже. — Останні десятиріччя ніякого поступального руху. Країна нагадує потяг без машиніста, або з машиністом, який дивиться в інший бік. За 20 років кожен приходив, пропонував своє, йшов, забирав із собою. Інший приходив і пропонував інше.
Держава має допомагати і стимулювати молодь по трьох основних напрямках: доступна освіта, гарантоване перше робоче місце з достойною зарплатою і здоровий спосіб життя. Це нормальне харчування, можливість займатися спортом — у кожному населеному пункті. Жодна з цих умов не виконується.
Сьогодні ключове завдання для влади — створення робочих місць. Лише такий підхід може запустити всі економічні процеси.
Як держава може це зробити?
— На жаль, у рамках чинної системи побороти безпритульність, наркоманію, безробіття неможливо. Суть капіталу завжди полягає у прибутку. Їм вигідно маніпулювати працівниками, щоб за прохідною стояли безробітні. Сьогодні на одне робоче місце припадає дев'ятеро охочих. Із 30 гірничих інженерів, моїх однокурсників, лише троє працюють за спеціальністю. Решта розвозять пиво, продають мобільні телефони, — у тумбочці вібрує мобільний. Присяжнюк на нього не реагує. Дзвонили йому ще тричі. — Ми, комуністи, говоримо зовсім про іншу систему — соціалізм. У соціалістичних країнах проблем із забезпеченням роботою, освітою та медициною немає.
Як перейти до цієї системи?
— Є два шляхи: еволюційний і революційний. В Україні немає класичної революційної ситуації. Хіба за ідею зараз вийдуть два мільйони людей?
Інший шлях: якби в комуністів було 226 голосів у Верховній Раді, ви б уже на другий день побачили кардинальні зміни. Це — націоналізація, скасування пенсійної та медичної реформ, повернення боргів із зарплат.
Зараз у нас 33 мандати із 450. Парламент в інтересах українського народу не працюватиме, адже більшість у ньому представляє олігархів. Там — понад 300 мільйонерів. У Кабміні — мільярдери. Вони явно не захищатимуть інтереси українського села. Тим часом у Житомирській області щороку зникають два-три села, яким по 200-300 років.
Населення скоротилося на 7 мільйонів за 15 років. Стільки ж людей виїхали з країни. Тут залишилися пенсіонери та хвора молодь. Влада, що призвела до таких результатів, за своєю суттю гірша за фашистську.
Як це можна зупинити?
— Село зникає, бо знищені колгоспи. Фермерство не виправдало себе. У моїх батьків та бабусі 20 гектарів землі й один кінь. Обробити її нема змоги. А великі агрофірми беруть в оренду на сезон тисячі гектарів. Найняли робітників, засіяли, зібрали врожай і поїхали. Більше їх нічого не цікавить.
Знову створювати колгоспи не треба, але давайте робити кооперації, крупнотоварні виробництва. Під це потрібна державна цільова програма. Якщо 20 селян, які мають по 20 гектарів, зберуться разом, то це вже буде 400 гектарів землі. Їм держава дасть техніку — трактор, комбайн на 40 років під невеличкі відсотки. Так само паливо, міндобриво, плюс страхування ризиків і гарантований договір на закупівлю продуктів.
Влада натомість пропонує ввести продаж землі. Скупити її за безцінь і на цьому закрити питання.
Як провести націоналізацію, коли основні активи розподілені, а їхні власники купують представників влади?
— Так, як це робив покійний президент Венесуели Уґо Чавес: прийшов і націоналізував цілі галузі. Відібрав у капіталістів і направив на соціальні потреби. У націоналізації немає нічого страшного. 2009 року внаслідок кризи кілька комерційних банків збанкрутували і держава їх націоналізувала — "Укргазбанк", "Київ", "Родовідбанк". Усе абсолютно безболісно. Якщо людина здобула багатство власним розумом, уміннями — це її право, ми проти нічого не маємо. Якщо ж це все було привласнено внаслідок корупції та криміналу — повернемо. Спочатку держава визначить перелік стратегічних підприємств та галузей. Тоді дивитимемося по кожному підприємству: 1994 року по курсу долара такий-то завод куплений за 2 тисячі — будь ласка, нате ці 2 тисячі, і ми забираємо завод у власність держави. Гостинний двір у Києві оцінили у 20 тисяч гривень. Дурному зрозуміло, що справжня ціна у сотні разів вища.
Ви критикуєте владу, а самі часто голосуєте з "регіоналами". Взяли участь у так званому виїзному засіданні. Підтримали закони, проти яких раніше виступали.
— Того дня прийняли закон, ініційований Компартією, про введення штрафів для підприємств, які заборгували зарплати. Це — головне, ключове. Жодного разу ми не голосували всупереч нашій програмі і заявам.
Кажуть, ваші останні голосування — це подяка за те, що Степан Дериволков став першим заступником міністра доходів та зборів.
— Він не має жодного стосунку до Компартії. Так само ми можемо сказати, що Об'єднана опозиція домовилася з "Регіонами" й отримала посаду в уряді — міністра соцполітики Наталію Королевську. Вона ж була у "Батьківщині"? Була. То як вона туди потрапила?
Як "свободівець" став заступником голови Ради? Вони просили в Олександра Єфремова 60 голосів за Руслана Кошулинського. "Регіонали" на радощах дали 120. От і домовленість.
Опозицією називають себе і комуністи, і "Батьківщина" з УДАРом та "Свободою".
— Та опозиція в нинішньому скликанні продемонструвала кілька речей. Перше: політичну проституцію. Є "тушки"? Є. І друге: політичну імпотенцію. Система Рада-4 введена в дію? Ні. Паркан біля Верховної Ради знесений? Ні. Вибори у Києві призначені? Ні. Пенсійна реформа скасована? Ні. Уряд у відставку відправили? Теж — ні. Хоча голосів у них всіх разом із позафракційними вистачає.
Нещодавно ви заявили, що цей рік стане останнім для Партії регіонів. На чому ґрунтується така впевненість?
— 2013-го держава не зможе платити за своїми зобов'язаннями — пенсії, борги із зарплат тощо. Тому саме з цього року буде початок кінця Партії регіонів. Вибори 2015-го це підтвердять.
3,8 тисячі гривень на місяць віддає за однокімнатну квартиру на Лівому березі в Києві Олександр Присяжнюк. Живе там із 24-річною дружиною Дариною та 5-річним сином Дмитром.
Комсомольцем став на першому курсі
Олександр Присяжнюк народився у селі Садки Романівського району на Житомирщині в родині колгоспників. Вивчився на гірничого інженера в Житомирському технологічному університеті. На першому курсі вступив до Ленінського комсомолу.
— Пік реформ, тобто знищення колгоспів, припав на моє дитинство. Батькам по 2,5 роки не виплачували зарплати. Це підштовхнуло мене до такого рішення, — пояснює.
За шість років після вступу до Компартії став першим секретарем Всеукраїнської комсомольської організації. Пройшов до Житомирської облради за списком КПУ. Два роки працював інженером у Плисецькому гранітному кар'єрі під Васильковом на Київщині.
До Ради потрапив торік під №5 списку КПУ. У декларації вказав, що за рік заробив 1,6 тис. грн. Це — премія Верховної Ради активним громадським діячам. Із родиною жив на заощадження.
У нинішньому парламенті молодшими від Присяжнюка є тільки комуніст 26-річний Роман Шугало та "свободівець" Андрій Іллєнко, якому 25 років.
2 
1
Коментарі
104