— На момент розпаду СРСР в Україні було 3,5 мільйона комуністів. Кожну посаду, починаючи з доярки на фермі, займали комуністи. У суспільстві панувала та ідеологія. Люди мінялися не швидко, — згадує перший президент України 87-річний Леонід КРАВЧУК.

— 24 серпня 1991 року у Верховній Раді ми проголосили незалежність України. Але її жодна країна не визнала. Комуністи залишилися формальною владою. У Раді їх було 370 із 450 депутатів, а для ухвалення будь-якого рішення потрібно назбирати 226 голосів.

Незалежність на рівні суспільства і міжнародних відносин ми відчули вже після референдуму у грудні 1991 року.

Як у конструкції державної влади з'явилося поняття "президент України"?

— Тоді парламент розділився на дві частини. Одні виступали за обрання президента. Інші наполягали, щоб Україна була парламентською республікою. Я був за друге. У прихильників першого був один аргумент — Росія обрала президента. Казали, він потрібен, щоб щось робити швидко. Інакше парламентарії "заговорять" будь-яке питання.

Чому ви погодилися на дочасні вибори 1994-го?

— Я по природі своїй демократ. А так я хотів бути ще більшим.

Представники Донецької і Луганської областей різко виступили проти нової влади й ідей, кроків до Європи. Вони заявили, що українська економіка вся зав'язана на Росію. І що розрив призведе до колапсу. Публічно ці процеси очолили шахтарі, металурги, профспілки. Ми мали постійні звернення про дострокові президентські вибори. І Верховна Рада підтримала цю ідею.

Формально ви не підпадали під прописані законом умови, за яких можуть бути дострокові вибори президента?

— Ні. Але це не було кому підтвердити. Не створили ще Конституційний суд. Тому Верховна Рада збереться і скаже "підпадає". Вона це і зробила. Тоді я приходжу до парламенту і заявляю: "Я погоджуюсь на дострокові президентські вибори, тільки разом із Радою". Вони були ошарашені. Бо вже не можуть сказати, що не потрібно виборів президента, але і не хочуть іти на парламентські.

Як розв'язували проблему кримського сепаратизму? Як її вирішили?

— Уже в перші місяці незалежності ми відчули, що в Криму починається рух за скасування договору 1954 року, за яким півострів передали Україні. Обласна рада Криму вирішила провести референдум. Я як голова Верховної Ради терміново полетів туди. Це було моє одне з найскладніших відряджень. На засіданні сесії — гостра обстановка. Люди поділені на групи. Але прихильників повернення Криму до Росії і надання йому статусу автономної республіки була переважна більшість. Врешті я їм сказав: "Не приймаючи рішення остаточно, можу погодитись на автономію. А щодо повернення Криму Росії, то цього не буде".

Під час референдуму в бюлетені було тільки одне питання — про перетворення регіону з області на автономію.

Система влади, яку побудував Леонід Кучма, — це продовження вашої?

— Ні. Багато кажуть, що це була контрреволюція. Я не стверджуватиму це. Але був крутий розворот назад. Відновлювали промисловий потенціал України. Але водночас був перехід до ринкової економіки. Скористалися ті, хто швидко стали олігархами. Або добилися привласнення, використовуючи так звану приватизацію.

1996 року Конституція формально обмежила повноваження глави держави. Чому це не спрацювало?

— У нас було вже шість президентів. Були президентські республіки, президентсько-парламентські, парламентсько-президентські, а президент фактично виконує одні й ті ж повноваження. Тому що наші громадяни і політична еліта не бачать іншого способу влади, окрім влади однієї людини. То був цар, то був перший секретар — і тут появився гетьман-президент. Треба пережити цей період, щоб люди усвідомили: форма влади, Конституція, закони і повноваження мають бути гармонійно пов'язані.

Як змінилася система після помаранчевої революції?

— Віктор Ющенко будував Україну на демократичній основі. Але за Кравчука і Кучми ще такого яскраво вираженого патріотичного руху та уваги до національної пам'яті не було.

Та Ющенко перебільшував значення свого оточення. Президент має слухати всіх, але ухвалювати рішення самостійно. Він не завжди це робив. Я говорив: "Вікторе Андрійовичу, Конституції потрібно дотримуватися. От ви сперечаєтесь з Юлею Тимошенко. Ну не гоже. Вас будуть сприймати як людину, котра своєю владою тисне на прем'єра. І це обов'язково хтось використає".

Якою була влада за Януковича?

— Він — авторитарний. Усю систему будував через призму власного контролю. Захотів змінити Конституцію і збільшити собі повноваження. Кучма на завершення каденції перетворив Україну на парламентсько-президентську республіку. Посилив значення прем'єра, адже планував ним стати. А Янукович створив таку систему влади, яка мала в основі авторитаризм. І все завершилося Майданом, кров'ю.

Ексголова Верховної Ради Володимир Литвин теж причетний. Він проштовхував через парламент "Харківські угоди" (договір між Україною і РФ, згідно з яким термін перебування флоту Росії у Севастополі подовжили з 2017 до 2042 року. Його підписали 21 квітня 2010-го у Харкові президент України Віктор Янукович та глава РФ Дмитро Медведєв. — ГПУ), які були неприйнятні і суперечили Конституції. В залі горіли димові шашки, летіли яйця, а Литвин під парасолькою ухвалював рішення.

Як опишете епоху президента Петра Порошенка?

— Знаю його добре. Я очолював фракцію Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) у Верховній Раді, а Порошенко був її членом. Потім він створив групу "Солідарність". Хотів, щоб вона виділилась як структура, але була все ж таки у ­СДПУ(о). Я кажу: "Ну тоді створюйте фракцію". Мабуть, у нього не було стільки людей. А по-друге, велика фракція з досвідчених людей була добрим прикриттям для вирішення своїх питань. У нього політика завжди була підпорядкована бізнесу.

Порошенко як президент створив бізнес-управління державою. Через це олігархія і корупція розвивалися неймовірними темпами.

Що змінилося за Володимира Зеленського?

— І президент Кравчук, і Кучма, і всі наступні не змогли зламати систему влади. Вони її пристосовували, або вносили зміни. Але та швидко підлаштовувалась і працювала ще інтенсивніше проти громадян. Зеленський сказав, що хоче створити нову систему і побороти політиків, які виступають проти України.

П'ята колона наша — це опозиція проти України, яку використовує ворог. Суспільство має об'єднатися і спільно здолати її. Ворог має сидіти за ґратами, а не бути у владі.

32 місяці був президентом України Леонід Кравчук. Це — найкоротший термін. 1994-го пішов на перевибори. Перед тим вибухнув найбільший в історії країни шахтарський страйк

Кандидатом висунула Верховна Рада

Леонід Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Жатин Рівненського району. Батько загинув на фронті 1944-го.

Закінчив Рівненський економіко-правовий технікум, Київський університет ім. Тараса Шевченка й Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук. Викладав політекономію в Чернівецькому фінансовому технікумі, завідував відділом пропаганди й агітації тамтешнього обкому партії. 1980-го очолив відділ агітації та пропаганди ЦК КПУ. За 10 років став членом Політбюро ЦК Компартії України. 1990 року був обраний головою Верховної Ради.

21 серпня 1991-го вийшов із Компартії. 1 грудня переміг у першому турі президентських виборів. "Не думав, що стану президентом, — згадує. — Уже коли почали обговорювати це з депутатами, то Верховна Рада висунула мене на цю посаду як голову парламенту. Рішення логічне".

У липні 1994-го дострокові вибори глави держави програв Леоніду Кучмі. Обирався чотири рази депутатом Верховної Ради. Герой України.

У шлюбі. Має сина Олександра, онуків Марію, Андрія, дві правнучки.

Любить грати в шахи

Леонід Кравчук місяць лежить у реанімації

29 червня Леоніду Кравчуку зробили операцію на серці. Відтоді він — у реанімації. "Є повільна динаміка покращення", — сказала журналістам прессекретарка політика Оксана Сибірцева.

У липні торік Кравчук очолив українську делегацію в Тристоронній контактній групі щодо війни на Донбасі. Через погіршення стану здоров'я Кравчука нових кандидатів на посаду поки що не розглядають, заявляли 30 червня в Офісі президента. Інтерв'ю з Леонідом Кравчуком голова Центру спільних дій Олег Рибачук записав 2 червня. Громадська організація підсумовує державотворчість 30 років незалежності України в проєкті "Укрдерждовгобуд".

×