Порошенко і Тимошенко можуть знищити одне одного. Але не зроблять цього

У ЦІЙ КРАЇНІ ВЖЕ НІХТО НЕ СМІЄТЬСЯ

28 лютого Верховною Радою ухвалено постанову №10104 "Про невідкладне розслідування фактів, оприлюднених у засобах масової інформації щодо зловживань в державному концерні "Укроборонпром" та причетності до цього посадових осіб". Проект постанови подали народні депутати Максим Бурбак ("Народний фронт") і Артур Герасимов (БПП).

Здавалося б, ухвалення постанови – це відповідь парламенту на ініціативу фракції "Батьківщина" про негайне створення тимчасової слідчої комісії для розслідування фактів корупції, які 25 лютого оприлюднили в програмі "Наші гроші". Однак варто вчитатись у текст постанови, щоб зрозуміти весь її єзуїтський сенс. Згідно з постановою, розслідування покладено на ТСК, створену ще 7 червня 2018 року, назва якої "Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України для розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки". Постановою від 28 лютого повноваження ТСК "розповсюджуються на будь-які правопорушення в оборонній сфері, в тому числі в 2018 – 2019 роках".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін розпочав свій генеральний наступ

От і все. Вас непокоїть корупція у найвищих ешелонах влади? Вас непокоїть, що головний фігурант корупційного скандалу – чиновник найвищого рангу й бізнес-партнер президента? Що одна з фірм, власником якої є сам президент, безпосередньо фігурує в корупційній схемі? Ви хочете ясності, парламентського розслідування і публічних слухань? Та не питання: ось вам ТСК на чолі з народним депутатом від БПП Іваном Вінником, а заступником у нього – Дмитро Лінько від Радикальної партії Олега Ляшка.

 

За час свого існування ТСК уславилась кількома речами. По-перше, за півроку роботи так і не змогла представити остаточний звіт. 6 грудня 2018-го подала до Верховної Ради тільки "попередній", за яким уся відповідальність за жалюгідний стан ЗСУ була покладена на "попередників" – Олександра Кузьмука, Анатолія Гриценка, Юрія Єханурова тощо. Зокрема, з приводу і без згадувалось ім'я Анатолія Гриценка, котрий у 2005–2007 роках обіймав посаду міністра оборони, – понад десять років тому! Вочевидь, результати сумлінної праці членів ТСК не вельми втішили парламентаріїв. Однак "попередній звіт" Рада затвердила й продовжила діяльність ТСК іще на півроку.

По-друге, член ТСК народний депутат Олександр Бригинець у ток-шоу на телеканалі Zik категорично заявив, що йому не відомі жодні факти корупції в оборонній сфері, до якої були б причетні вищі посадовці. Все, крапка. Такою була відповідь парламентарія на слова журналіста Дмитра Гордона, котрий обурювався розкраданням військового бюджету під час війни. Прикметно, що згадане ток-шоу було буквально за кілька днів, до виходу в ефір програми "Наші гроші", присвяченої викриттю корупції в Укроборонпромі. Тепер, постановою від 28 лютого, пан Бригинець розбиратиметься в корупційних аферах, яких досі в упор не бачив.

Згадану ТСК створили з однією метою: дискредитувати Анатолія Гриценка. Саме в цьому напрямку, виконуючи замовлення Петра Порошенка, комісія й копала. На допомогу їй кинули блоґерів, котрі, мов під копірку, навішували на Гриценка образливі ярлики й повторювали ті самі меседжі: вас цікавить, чому ЗСУ зазнали поразки під Іловайськом? Ні, не тому, що під час боїв головнокомандувач і міністр оборони втішалися військовим парадом. А тому, що в 2005 році Анатолій Гриценко продавав військове майно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воєнний стан мав блокувати курс України на ЄС і НАТО

Відповісти на ці та подібні звинувачення Гриценко зміг 13 лютого в програмі Остапа Дроздова.

Перше, Міністерство оборони ніколи, за жодного міністра, не опікувалося продажем військового майна. Це – компетенція концернів Укрспецекспорт і Укроборонпром, керівників яких призначає президент.

Друге, ціну, за якою продається військове майно, визначає не Міноборони, а Міністерством економіки.

Третє, кошти від реалізації майна надходять не на рахунок Міністерства оборони, а до державного бюджету.

Одне слово, ТСК на чолі з народним депутатом Іваном Вінником і за посильної допомоги Олександра Бригинця впродовж дев'яти місяців не надто успішно шукала компромат на опонента Петра Порошенка. А тепер їй доручено ще відповідальнішу місію – відбілювати його від корупційного скандалу. Не треба бути провидцем, щоб розуміти: результат буде той самий – нульовий. Комісія засідатиме, збиратиме свідчення. А там, або ішак, або падишах здохне.

Опозиція під ковпаком

Згідно із заявою "Батьківщини" від 26 лютого, виявлені в рамках журналістського розслідування факти зловживань в Укроборонпромі – достатня підстава для початку процедури імпічмента президента.

Першим рвонув тільняшку і вискочив з окопу, розмахуючи гранатою, Валентин Бушанський: "Імпічмент, негайно!" А коли вщух його бойовий крик і роззирнувся навкруги, то побачив: стоїть він із гранатою в чистому полі, а довкола ні душі – ні друзів, ані ворогів. Ніяково якось вийшло.

Невдовзі стало відомо, що "Батьківщина" відкликає підписні списки під ініціативою про імпічмент. Все. Кінець історії.

Завдяки розслідуванню Bihus.info Тимошенко отримала ядерну зброю у війні проти Порошенка. Усе, що їй треба було – вивести людей на вулицю й вимагати імпічменту. Але вона підписала свій "будапештський меморандум", відмовилась і від зброї, і від боротьби. Чому?

21 лютого СБУ повідомила про викриття "піраміди", організованої політтехнологами від "Батьківщини", з метою підкупу виборців. За даними СБУ, "брудні гроші" надходили з Російської Федерації. Що свідчить про спробу Росії вплинути на результат президентських виборів в Україні на користь Юлії Тимошенко. СБУ назвала організаторів і виконавців цієї афери, представила речові докази протиправної діяльності. І все.

Брифінг СБУ може бути номінований на здобуття перемоги в будь-якому конкурсі реаліті-шоу. Жодному фігурантові слідства не пред'явлено підозру, жоден не арештований. Усе, що нам залишається, – передивлятися зняте прихованою камерою відео, на якому штабісти від "Батьківщини" тасують купюри, і слухати записи телефонних розмов про те, як треба переховувати гроші в "таращанському лісі".

Стоп. Я щось не розумію. Я взагалі нічого не розумію. Я взагалі відмовляюся розуміти будь-що!

Пасьянс, однак, складається

Починаю спочатку й по пунктах.

Пункт перший. Вся країна побачила журналістське розслідування про те, як Олег Гладковський – перший заступник секретаря РНБО – організував злочинну схему з викачування коштів із підприємств Укроборонпрому. Країні завдано збитків на десятки мільйонів.

Пункт другий. Перша реакція опозиційної фракції "Батьківщина" – створення парламентської ТСК для започаткування процедури імпічменту президента.

Пункт третій. Верховна Рада доручає розслідування зловживань в Укроборонпромі, до яких, вочевидь, причетний і Петро Порошенко, – ТСК, яку очолює народний депутат від Блоку імені Петра Порошенка.

Пункт четвертий. СБУ повідомляє, що "Батьківщина" на російські гроші скуповує виборців, представляє речові докази, і на цьому припиняє будь-які провадження у справі.

Пункт п'ятий. "Батьківщина" відмовляється від ініціативи домагатись імпічменту.

Це якийсь паноптикум, чи кошмарний сон?! В якій країні ми живемо?!

Утім, варто утриматись від суджень морального порядку. Бо фігуранти всіх цих історій керуються не моральними мотивами. Тож, міркуймо з холодною головою.

Цілком очевидно, що маючи на руках результати слідчих дій СБУ, Петро Порошенко здатен зруйнувати всю організаційну структуру "Батьківщини" й покласти край президентським амбіціям Юлії Тимошенко. Однак, він цього не робить. Чому?

Ґрунтуючись на оприлюднених фактах корупції на найвищих владних щаблях, фактах, які свідчать про причетність самого президента до розкрадання оборонного бюджету, Юлія Тимошенко може перейти до активної фази виборчої кампанії – масових акцій протесту. Однак, вона цього не робить. При тому, що іншого способу перемогти у виборах у неї немає. Чому?

Вочевидь, позиції Петра Порошенка сильніші, ніж Юлії Тимошенко. Доки вона збере підписи народних депутатів за імпічмент, доки зорганізує мітинг під Верховною Радою – половина співробітників її штабу сидітимуть у слідчому ізоляторі й даватимуть покази на кураторів із "Батьківщини", а ті, у свою чергу, пакуватимуть валізи і здуватимуть пил зі своїх панамських паспортів.

Юлія Тимошенко або сама про це здогадалася, або їй популярно пояснили. При чому, пояснили так, що вона все зрозуміла. І тому "Батьківщина" дала задній хід з ініціативою імпічменту. Більше того, вона, фактично, зливає передвиборчу кампанію. Усе, мов у тому анекдоті: ша, вже ніхто нікуди не іде.

Юлія Тимошенко – вже історія. Так, фани ЮВТ, вам час прощатись зі своїм кумиром. Вона програла. Бо грала, кажімо відверто, занадто брудно.

Вони домовилися, – ось відповідь на всі поставлені вище питання. Юлія Тимошенко формально добуває виборчу кампанію, але натомість не повертається до Качанівської в'язниці. А Петро Порошенко гасить корупційний скандал і вирішує проблеми з іншими конкурентами. Така реальність. І судження морального порядку тут геть недоречні.

А ми з нетерпінням чекаємо продовження серіалу від Bihus.info. Про людину з істеблішменту та трьох мажорів, які втюхали армії ржаві БТРи, а собі купили модні тачки від BMW.

Епітафія замість епілогу

За п'ять років президентства Петро Порошенко зачистив політичне поле. Він, із суто прагматичних міркувань, провів вибори до Верховної Ради за старою виборчою системою. Хоча Майдан вимагав змін. А Порошенко клявся на крові, що зміни будуть. Наслідки ми спостерігаємо зараз. Парламент недієздатний і навіть близько не відображає волю народу, а словосполучення "народний депутат" – перетворилося на брутальний жарт.

Усі п'ять років "Батьківщина" називала себе "опозицією". Але ніщо в діяльності цієї партії та її лідера не свідчило і не свідчить про спробу бути опозицією. Юлія Тимошенко – конкурент Петра Порошенка за право контролювати корупційні схеми, персонально домовлятися з Путіним і тримати країну в чорному тілі.

За п'ять років у країні не відбулось жодних інституційних змін. НАБУ і НАЗК – нібито незалежні органи, працівники яких отримують захмарні зарплати, – п'ять років не помічали корупції в Укроборонпромі. Не помічати, звісно, не могли. Бо відомості про причетність "Кузні на Рибальському" до корупційних схем в оборонній промисловості, й справді, – не новина. Але НАБУ навіть не спробувало скористатися своїми повноваженнями й уберегти країну від пограбунку. Що це, як не цілковитий провал боротьби з корупцією?

П'ять років очільник МВС Арсен Аваков вірою і правдою служив Петру Порошенкові, стоячи на політичному трупі свого однопартійця – нашого вічно молодого й вічно перспективного Арсенія Яценюка. А тепер пан Аваков вдає безстороннього й непідкупного. Пізно. Занадто довго він був в одному човні з Петром Порошенком, щоб тепер стернувати в інший бік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порошенко домігся нечуваного

П'ять років ми слухали анекдоти в ексклюзивному виконанні Юрія Луценка. І тепер ми слухаємо продовження: Генеральна прокуратура ретельно й усебічно розслідуватиме інформацію про зловживання в Укроборонпромі.

Якби це був голлівудський серіал, то за кадром мав би лунати сміх. Але я не чую сміху. Нікому не смішно. У цій країні вже ніхто не сміється.

×