ПЕТРО ПОРОШЕНКО НЕ МАЄ ПІДТРИМКИ ЗАХІДНИХ ПАРТНЕРІВ

Загальна риторика пропрезидентських речників зводиться до наступного: нова хвиля ескалації воєнного протистояння в акваторії Азовського моря вимагає негайної й енергійної відповіді. Проте у чому ця відповідь полягає, незрозуміло. Бо, як наголосив ще 26 листопада Петро Порошенко, запровадження воєнного стану не означає оголошення Росії війни чи розірвання дипломатичних відносин і не матиме наслідком загострення ситуації на фронті. Отже, воєнний стан запроваджується, а навіщо – президент так і не спромігся пояснити.

Критики цього заходу, який, по суті, еквівалентний зміні політичного режиму в Україні, цілком слушно наголошують, що сенс воєнного стану до снаги віднайти, аналізуючи не кроки, спрямовані на протистояння російській агресії, а внутрішньополітичну ситуацію. Воєнний стан – це обмеження громадянських прав і свобод. Простіше кажучи, тепер, маючи на руках Закон про воєнний стан, Петро Порошенко отримує додаткові можливості для переслідування політичних опонентів, опозиційних журналістів та аналітиків.

Треба сказати, що і дотепер пан президент не вирізнявся вегетаріанськими нахилами.

Чого варте лише видворення з ефіру Савіка Шустера, який "зловживав" плюралізмом поглядів, або ж – вигнання з України та позбавлення громадянства Міхеіла Саакашвілі, – акція, котра і за суттю, і за формою була очевидним кримінальним правопорушенням. Петро Порошенко і досі, просторікуючи про демократію та європейські цінності, не церемонився з опозицією. Тож тепер, маючи законні важелі, – не церемонитиметься і поготів.

Це, звісно, не означає, що вже з умовного "понеділка" він почне зачищати своїх критиків. Ні. Ситуація має стабілізуватися. Громадськість має, так би мовити, звикнути до нових правил гри. А якою саме буде ця гра, зрозуміло з попередніх справ Петра Порошенка. Як і те, проти кого спрямовуватимуться репресивні заходи.

І немає жодних сумнівів, що під політичні чистки не потраплять ані Віктор Медведчук, ані Юрій Бойко, ані Геннадій Труханов, ані Геннадій Кернес. Усі ці будівничі "русского мира" в Україні й дотепер були недоторканними, тож і надалі залишатимуться надійними союзниками Петра Порошенка. Бо найдошкульніша критика на його адресу лунає не від путінських глашатаїв, а від представників національно-демократичних сил, для яких цінності Майдану – свободи, демократії та європейського розвитку країни – це не риторика, а справа життя.

За роки президентства Петро Порошенко здійснив явну контрреволюцію. Разом із усіма кримінальними справами про розстріли на Майдані, а заодно й зі справами проти Януковича та його посіпак, він поховав і справу Майдану. І тепер про нашу революцію залишилася тільки пам'ять.

Політична історія зробила коло. Колишні клеврети Януковича можуть щиро скандувати: дракон помер, хай живе дракон! Залишається, однак, питання: а які гасла актуальні для нас, людей, котрі повірили в ідеї Революції гідності?

В описаній ситуації є, одначе, дуже важливий нюанс, на який варто звернути увагу. Ще 28 лютого президент виступив із дивною ініціативою: зафіксувати в Конституції незворотність курсу України на інтеграцію в ЄС та НАТО. Я назвав цю ініціативу "дивною", бо такі формулювання доречні в політичній програмі, законі про засади внутрішньої та зовнішньої політики, але не в Конституції. І аргументація, з якою згодом виступив Петро Порошенко, не витримувала жодної критики. Утім, це вже минула справа.

4 вересня президент подав до Верховної Ради відповідний проект конституційних змін. 20 вересня Верховна Рада ухвалила рішення про включення до порядку денного 9 сесії парламенту та передачі до Конституційного Суду проекту закону №9037 про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі та НАТО.

22 листопада Конституційний Суд надав висновок, згідно з яким законопроект не суперечить Конституції України.

Спершу, 22 листопада, Петро Порошенко на своїй офіційній сторінці у Фейсбук поширив пост: "Конституційний Суд відкрив зелене світло на внесення змін до української Конституції щодо європейської та євроатлантичної інтеграцій. Упевнений, рух України в ЄС і НАТО – незворотній. Прошу парламент розглянути це питання невідкладно".

А вже 26 листопада видав Указ про запровадження в Україні воєнного стану, причому на 60 діб. І з розділу законопроектів на сайті Верховної Ради щасливо зникли сторінки про проходження законопроекту №9037. І це зрозуміло, Конституційний Суд наголосив: зміни до Конституції неможливі за умови дії воєнного стану. Цитую частину 3 пункту 3.3. Висновку Конституційного Суду: "Конституційний Суд України констатує, що на момент надання ним цього висновку рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану за процедурою, визначеною Конституцією України, не прийняте, тому правових підстав, які б унеможливлювали внесення змін до Конституції України, немає".

 

Що це означає? А те, що президент своїм Указом №390 і парламент своїм Закон №9338 "Про введення воєнного стану в Україні" перешкодили внесенню конституційних змін, за якими курс на інтеграцію в ЄС і НАТО є незворотним.

Теоретично, зміни до Конституції ще можуть бути внесені (9 сесія Верховної Ради триває до 25 січня 2019-го). Але важливим є той факт, що первинно указом президента передбачався воєнний стан терміном 60 діб, до 26 січня 2019-го. А отже, питання про внесення конституційних змін на розгляд сесії не потрапляло. А далі парламентські канікули. А за ними президентські та парламентські вибори. Отже, проект конституційних змін потрапляє на розгляд уже Верховної Ради наступного скликання, щодо складу якої можна лише гадати.

Тож, яким був план президента? Правильно, оголосити воєнний стан і унеможливити конституційні зміни, за якими курс України на ЄС і НАТО закріплювався як незворотний.

І нині я наголошую на тому, що ця обставина вносить суттєвий штрих у політичний портрет Петра Порошенка. Однією рукою президент подає проект конституційних змін – курс на ЄС і НАТО. А другою, щойно Конституційний Суд відкриває шлях конституційним змінам, видає указ, який унеможливлює ці конституційні зміни.

І як це називається? Правильно: цинізм і подвійна гра. Це спроба Петра Порошенка вдавати прозахідного політика. І практика Петра Порошенка – діяльність на користь "русского мира".

Ця стаття розпочалась із питання: навіщо воєнний стан? 5 років триває війна і країна обходилась без воєнного стану. І от – сюрприз! Але наразі ми маємо абсолютно раціональне пояснення мети запровадження воєнного стану – перешкодити внесенню змін до Конституції, закрити Україні правовий шлях до ЄС і НАТО.

Звісно, з порядку денного не йдуть й інші – "політтехнологічні" інструменти, які відкриває для Петра Порошенка воєнний стан. Але й конституційний аспект – надзвичайно важливий, або ж, напевно, найважливіший.

Відповідно до Закону №9338, воєнний стан вводить тільки на 30 діб. Але це не змінює суті намірів Петра Порошенка. Якщо злодій вдерся до банку, але не зміг зламати останній замок і пограбувати сейф, то це ще не робить із нього добропорядного громадянина. Він лише грабіжник, якому трохи не поталанило.

Витоки проекту змін до Конституції – незмінності курсу на інтеграцію в ЄС і НАТО – так і залишились за дужками. Не було ані публічного обговорення, ані достатньої аргументації. Саме ця обставина давала підстави аналітикам висловлювати думку, що ідея конституційних змін мала заокеанське походження. Західні політики формалісти. Це стиль їхнього мислення. Вони вважають, якщо є норма закону, то вона неодмінно виконуватиметься.

Є й інший аргумент на користь цієї версії: непередбачуваність результатів президентських і парламентських виборів. Ані Вашинґтон, ані Брюссель не зацікавлені в тому, щоб наступний президент України розвернув зовнішньополітичний курс на 180 градусів – на Москву та її "таёжный союз". Завеликою ціною дався України проєвропейський вектор розвитку. Занадто велику ціну досі платить України за незалежну від Москви політику. Забагато Захід, запровадивши санкції, сплачує за свою підтримку Україні.

Вашинґтону та Брюсселю потрібні гарантії, що й наступний президент України провадитиме проєвропейську політику, принаймні відверто не кинеться в обійми Путіна. І от указ президента Петра Порошенка про запровадження воєнного стану. Це руйнація гарантій, яких домагались Вашинґтон і Брюссель. І звернімо увагу: першим заяву про введення воєнного стану в Україні лише на 30 діб зробив генсек НАТО Єнс Столтенберґ. А це означає лише те, що в Вашинґтон і Брюссель розгадали гру Порошенка. А також, що Петро Порошенко вже не має підтримки західних партнерів України.

А тепер лаконічний висновок: Петру Порошенку залишатися на посаді президента лічені місяці. Однак навіть ці кілька місяців роблять його небезпечним і для України, і для кожного з нас.

×