Колись, ще до початку Другої світової, гостюючи у німецьких друзів, Вінстон Черчилль, дуже хотів зустрітись з Адольфом Гітлером. Наци №1 був тоді світовою сенсацією. Американські журнали виходили з його портретами на обкладинках. У Британії увійшов у моду фокстрот, танцюючи який, треба було здіймати руку в нацистському вітанні. "Майн кампф" розходився шаленими тиражами. Вродливі дівчата стрілялися, боляче переживаючи нерозділене кохання до гер Гітлера. А Черчилль був у ті роки лише парламентарієм і ексміністром.
"Навіщо мені зустрічатися з цим англійцем? – сказав тоді Гітлер. – За нього проголосували кілька тисяч, а за мене – кілька мільйонів".
"Добре, що ми тоді не зустрілись, – обмовився Черчилль, коли скінчився кошмар Другої світової, – він запудрив би мені мозок".
Медії ще розжовували результати поїздки Володимира Зеленського до Вашинґтона, а наше зовнішньополітичне відомство вже почало консультації з росіянами щодо зустрічі президентів України та Росії. І про це ми дізналися, як завше, від прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова. 5 вересня він повідомив, що зустріч можлива, якщо на ній не обговорюватиметься питання статусу Криму.
Факт ведення перемовин підтвердив 7 вересня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. А ще поскаржився: порядок денний узгодити не вдається. Але питання Криму Володимир Зеленський все одно порушуватиме. Мета зустрічі – відверта розмова "про те, яким чином ми будемо припиняти російську агресію проти нашої держави і деокупувати наші території".
10 вересня на тему українсько-російських відносин висловився і президент. Він не виключив імовірності повномасштабної війни з Росією. Наголосив, що це буде "найбільша помилка РФ" і підтвердив намір зустрітися з Путіним.
Додав й іще кілька слів, які варті цитування: "Росія на сьогодні не хоче, не бачить сенсу закінчити війну та конфліктне питання вирішити швидко. Вони цього не хочуть. І це уже мої внутрішні проблеми, як я повинен зробити, що я можу зробити, як я повинен змусити їх мати бажання предметно говорити про деокупацію нашої країни".
Висновок перший: студент юрфаку Володя Зеленський курс правової риторики прогуляв.
Наш президент – не Ціцерон, – ситуацію він розуміє адекватно: Росія "не бачить сенсу закінчити війну"
Висновок другий: попри те, що наш президент – не Ціцерон, – ситуацію він розуміє адекватно: Росія "не бачить сенсу закінчити війну".
За "порєбріком" відреагували майже миттєво. 12 вересня спікер Держдуми В'ячеслав Володін поширив повідомлення в Телеграм-каналі. Є в росіян така манера – зверхньо повчати всіх довкола. Ось, характерна цитата: "Лідерам Євросоюзу треба звернути увагу на ситуацію в Україні. Якщо вони не хочуть, щоб європейці були втягнуті в повномасштабну війну". На яку війну натякає Володін? Звісно ж, на війну Росії з іншими європейськими країнами, якщо вони спробують стати на захист України.
А ось і квінтесенція російського погляду на Україну: "Так склалося життя, що ми живемо сьогодні в різних державах. Але ми один народ, який опинився розділеним волею таких політиків, як Зеленський. У нас спільні історія, культура, віра, нас об'єднує російська мова. Тому думати треба про дружбу і розвиток відносин, а не про війну".
Що таке дружба по-російськи ми дізналися ще в січні 1918 року, коли точилися бої під Крутами. Тоді ж почалась, цитуючи Володіна, наша "спільна історія", якої краще б не було. Що таке дружба по-російськи добре знають, але розповісти не можуть, 15 тисяч полеглих на Донбасі. Як уміють дружити росіяни – пам'ятають і ті, що побували в донецьких підвалах і російських тюрмах. Вони розповіли б, але мовчать. Бо мовчати легше, аніж впоратись із власними спогадами.
Що таке дружба по-російськи добре знають, але розповісти не можуть, 15 тисяч полеглих на Донбасі. Як уміють дружити росіяни – пам'ятають і ті, що побували в донецьких підвалах і російських тюрмах
Володін не лише пригрозив війною всій Європі, а й високо здійняв стяг, на якому чітко виписані російські гасла – форми легітимації війни: спільна культура, віра, російська мова, і взагалі – ми один народ. Може Володін про це не знає, але в нас немає спільної культури. І віра наша немає нічого спільного з шаманістськими ритуалами, які практикують Путін і Шойгу. І мови в нас різні. І одним народом ми ніколи не були.
Ще в 1912 році основоположник радикального сіонізму Зеєв Жаботинський написав есей "Урок ювілею Шевченка". Усі міфологеми, якими розмахує Володін, – російська мова та культура – поширювались імперськими шовіністами і на початку ХХ століття. Російська мова та культура, написав Жаботинський, з'являються тільки там, де спершу пройдеться, втоптуючи все на своєму шляху, чобіт російського жандарма. І відтоді нічого не змінилося.
Війна з'являється там, де лунає російська мова
Це огидна тема. Але є рація в простих і лаконічних словах: війна з'являється там, де лунає російська мова.
Володимир Зеленський згоден зустрітися з Путіним. Згоден, щоб йому знову пудрили мозок. Навіщо це йому? Іронія в тім, що ця зустріч, насправді, більше потрібна Москві, аніж Києву. Саме тому, за словами Кулеби, російська сторона й "торгується" – намагається протиснути вигідний для себе порядок денний.
У чому суть кремлівської гри? На вересень 2014 року Росія домоглася максимального результату. Крим уже був анексований. Половина Донбасу окупована. В полях під Іловайськом уже полягли українські добровольці. Підрозділи ЗСУ з боями виходили з котла під Дебальцевим. 5 вересня Леонід Кучма підписав Мінський протокол, відповідно до якого Україна брала на себе зобов'язання: "здійснити децентралізацію влади", надавши особливий статус ОРДЛО; амністувати терористів і зрадників – "осіб", що причетні до подій, "які відбулися в окремих районах Донецької та Луганської областей"; "забезпечити проведення дострокових місцевих виборів".
16 вересня закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" підписує Петро Порошенко. Усі тези, заради яких Росія й веде цю війну, у законі зафіксовані. Стаття 3 – амністія. Стаття 4 – панування російської мови. Частина 3 статті 5 – взагалі пісня: "В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань". Стаття 9 – генеральські погони для Ґіві та Мотороли: "В окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад створюються загони народної міліції... Координація діяльності загонів народної міліції з охорони громадського порядку здійснюється відповідним сільським, селищним, міським головою".
Цей закон – цілковита легітимація ОРДЛО. Російський анклав набув статусу окремої держави – визначена територія, незалежна кадрова політика, захищена законом мова, власна армія.
Росія перемогла. Далі залишалось тільки внести зміни до Конституції. А потім – інспірувати "парад суверенітетів" в інших областях.
Однак з'явилася одна деталь – камінь, об який спіткнулася переможна хода Путіна. Злощасний пункт 4 статті 10: "Статті 2-9 цього Закону діють з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України". Вибори не відбулися досі.
До чого закликає всі ці роки українських політиків пані Анґела Меркель – провести вибори на окупованій території! Звісно, за "формулою Штайнмаєра". До чого закликає Еммануель Макрон – провести вибори! Ясна річ, за "модальностями Макрона". До чого всі ці роки закликали балакучі голови на телеканалах Медведчука? Виконувати Мінські домовленості! Що невтомно повторюють російські ЗМІ і телеканал "Наш"? Мінські домовленості! Чого хоче Путін? Поставити крапку в усій цій історії й історії України загалом. І для цього йому потрібен "нормандський формат", де можна тиснути на українських президентів. А ще йому треба війна. Бо кожен загиблий солдат – це залякування України.
Заручники в російських в'язницях не закінчаться ніколи. Не закінчиться і війна. Доки Україна не зникне з політичної мапи, а українці – з поверхні Землі. Це російський сценарій. Але є й інший сценарій – сценарій логіки. Війна скінчиться, коли Росія перестане існувати
Володимир Зеленський хоче повернути з підвалів і російських буцеґарень 450 в'язнів-українців. І тому згоден знову говорити з Путіним. Вони вже сиділи за одним столом. Розмовляли. Путін звільнив близько сотні полонених і заручників. За кожну людину, яка вийшла на волю, Зеленський публічно дякував. Він згоден знов пройти через це. Бо вважає, що це його людський обов'язок. Проблема лише в тім, що заручники в російських в'язницях не закінчаться ніколи. Не закінчиться і війна. Доки Україна не зникне з політичної мапи, а українці – з поверхні Землі. Це російський сценарій. Але є й інший сценарій – сценарій логіки. Війна скінчиться, коли Росія перестане існувати. Кажуть, з логікою сперечатись не варто.
1 жовтня 1932 року Освальд Мослі заснував "Британський союз фашистів і націонал-соціалістів". "Біляві бестії" бадьоро марширували вулицями міст: хайль Мослі! Коли розпочалась Друга світова, Вінстон Черчилль прикрив цю лавочку. А Мослі запроторив за ґрати.
Хайль Мінські домовленості! Хайль Мураєв! Хайль Добкін! Хайль Бойко!
Україна веде дві війни. Одну на Донбасі проти російських окупантів. А другу – в медійному просторі. Проти демагогів, маніпуляторів і брехунів, які пудрять мозок усьому народу. Хайль Мінські домовленості! Хайль Мураєв! Хайль Добкін! Хайль Бойко!
Кажуть, Черчилль був мудрий чоловік. Думаю, одну із цих воєн уже пора кінчати.
4 
1
Коментарі
2