Ексклюзиви
Субота, 18 вересня 2021 10:15

Чому Путін пудрить мозок Зеленському

Колись, ще до початку Другої світової, гостюючи у німецьких друзів, Вінстон Черчилль, дуже хотів зустрітись з Адольфом Гітлером. Наци №1 був тоді світовою сенсацією. Американські журнали виходили з його портретами на обкладинках. У Британії увійшов у моду фокстрот, танцюючи який, треба було здіймати руку в нацистському вітанні. "Майн кампф" розходився шаленими тиражами. Вродливі дівчата стрілялися, боляче переживаючи нерозділене кохання до гер Гітлера. А Черчилль був у ті роки лише парламентарієм і ексміністром.

"Навіщо мені зустрічатися з цим англійцем? – сказав тоді Гітлер. – За нього проголосували кілька тисяч, а за мене – кілька мільйонів".

"Добре, що ми тоді не зустрілись, – обмовився Черчилль, коли скінчився кошмар Другої світової, – він запудрив би мені мозок".

Медії ще розжовували результати поїздки Володимира Зеленського до Вашинґтона, а наше зовнішньополітичне відомство вже почало консультації з росіянами щодо зустрічі президентів України та Росії. І про це ми дізналися, як завше, від прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова. 5 вересня він повідомив, що зустріч можлива, якщо на ній не обговорюватиметься питання статусу Криму.

Факт ведення перемовин підтвердив 7 вересня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. А ще поскаржився: порядок денний узгодити не вдається. Але питання Криму Володимир Зеленський все одно порушуватиме. Мета зустрічі – відверта розмова "про те, яким чином ми будемо припиняти російську агресію проти нашої держави і деокупувати наші території".

10 вересня на тему українсько-російських відносин висловився і президент. Він не виключив імовірності повномасштабної війни з Росією. Наголосив, що це буде "найбільша помилка РФ" і підтвердив намір зустрітися з Путіним.

Додав й іще кілька слів, які варті цитування: "Росія на сьогодні не хоче, не бачить сенсу закінчити війну та конфліктне питання вирішити швидко. Вони цього не хочуть. І це уже мої внутрішні проблеми, як я повинен зробити, що я можу зробити, як я повинен змусити їх мати бажання предметно говорити про деокупацію нашої країни".

Висновок перший: студент юрфаку Володя Зеленський курс правової риторики прогуляв.

Наш президент – не Ціцерон, – ситуацію він розуміє адекватно: Росія "не бачить сенсу закінчити війну"

Висновок другий: попри те, що наш президент – не Ціцерон, – ситуацію він розуміє адекватно: Росія "не бачить сенсу закінчити війну".

За "порєбріком" відреагували майже миттєво. 12 вересня спікер Держдуми В'ячеслав Володін поширив повідомлення в Телеграм-каналі. Є в росіян така манера – зверхньо повчати всіх довкола. Ось, характерна цитата: "Лідерам Євросоюзу треба звернути увагу на ситуацію в Україні. Якщо вони не хочуть, щоб європейці були втягнуті в повномасштабну війну". На яку війну натякає Володін? Звісно ж, на війну Росії з іншими європейськими країнами, якщо вони спробують стати на захист України.

А ось і квінтесенція російського погляду на Україну: "Так склалося життя, що ми живемо сьогодні в різних державах. Але ми один народ, який опинився розділеним волею таких політиків, як Зеленський. У нас спільні історія, культура, віра, нас об'єднує російська мова. Тому думати треба про дружбу і розвиток відносин, а не про війну".

Що таке дружба по-російськи ми дізналися ще в січні 1918 року, коли точилися бої під Крутами. Тоді ж почалась, цитуючи Володіна, наша "спільна історія", якої краще б не було. Що таке дружба по-російськи добре знають, але розповісти не можуть, 15 тисяч полеглих на Донбасі. Як уміють дружити росіяни – пам'ятають і ті, що побували в донецьких підвалах і російських тюрмах. Вони розповіли б, але мовчать. Бо мовчати легше, аніж впоратись із власними спогадами.

Що таке дружба по-російськи добре знають, але розповісти не можуть, 15 тисяч полеглих на Донбасі. Як уміють дружити росіяни – пам'ятають і ті, що побували в донецьких підвалах і російських тюрмах

Володін не лише пригрозив війною всій Європі, а й високо здійняв стяг, на якому чітко виписані російські гасла – форми легітимації війни: спільна культура, віра, російська мова, і взагалі – ми один народ. Може Володін про це не знає, але в нас немає спільної культури. І віра наша немає нічого спільного з шаманістськими ритуалами, які практикують Путін і Шойгу. І мови в нас різні. І одним народом ми ніколи не були.

Ще в 1912 році основоположник радикального сіонізму Зеєв Жаботинський написав есей "Урок ювілею Шевченка". Усі міфологеми, якими розмахує Володін, – російська мова та культура – поширювались імперськими шовіністами і на початку ХХ століття. Російська мова та культура, написав Жаботинський, з'являються тільки там, де спершу пройдеться, втоптуючи все на своєму шляху, чобіт російського жандарма. І відтоді нічого не змінилося.

Війна з'являється там, де лунає російська мова

Це огидна тема. Але є рація в простих і лаконічних словах: війна з'являється там, де лунає російська мова.

Володимир Зеленський згоден зустрітися з Путіним. Згоден, щоб йому знову пудрили мозок. Навіщо це йому? Іронія в тім, що ця зустріч, насправді, більше потрібна Москві, аніж Києву. Саме тому, за словами Кулеби, російська сторона й "торгується" – намагається протиснути вигідний для себе порядок денний.

Автор: Дмитро СКАЖЕНИК
 

У чому суть кремлівської гри? На вересень 2014 року Росія домоглася максимального результату. Крим уже був анексований. Половина Донбасу окупована. В полях під Іловайськом уже полягли українські добровольці. Підрозділи ЗСУ з боями виходили з котла під Дебальцевим. 5 вересня Леонід Кучма підписав Мінський протокол, відповідно до якого Україна брала на себе зобов'язання: "здійснити децентралізацію влади", надавши особливий статус ОРДЛО; амністувати терористів і зрадників – "осіб", що причетні до подій, "які відбулися в окремих районах Донецької та Луганської областей"; "забезпечити проведення дострокових місцевих виборів".

16 вересня закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" підписує Петро Порошенко. Усі тези, заради яких Росія й веде цю війну, у законі зафіксовані. Стаття 3 – амністія. Стаття 4 – панування російської мови. Частина 3 статті 5 – взагалі пісня: "В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань". Стаття 9 – генеральські погони для Ґіві та Мотороли: "В окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад створюються загони народної міліції... Координація діяльності загонів народної міліції з охорони громадського порядку здійснюється відповідним сільським, селищним, міським головою".

Цей закон – цілковита легітимація ОРДЛО. Російський анклав набув статусу окремої держави – визначена територія, незалежна кадрова політика, захищена законом мова, власна армія.

Росія перемогла. Далі залишалось тільки внести зміни до Конституції. А потім – інспірувати "парад суверенітетів" в інших областях.

Однак з'явилася одна деталь – камінь, об який спіткнулася переможна хода Путіна. Злощасний пункт 4 статті 10: "Статті 2-9 цього Закону діють з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України". Вибори не відбулися досі.

До чого закликає всі ці роки українських політиків пані Анґела Меркель – провести вибори на окупованій території! Звісно, за "формулою Штайнмаєра". До чого закликає Еммануель Макрон – провести вибори! Ясна річ, за "модальностями Макрона". До чого всі ці роки закликали балакучі голови на телеканалах Медведчука? Виконувати Мінські домовленості! Що невтомно повторюють російські ЗМІ і телеканал "Наш"? Мінські домовленості! Чого хоче Путін? Поставити крапку в усій цій історії й історії України загалом. І для цього йому потрібен "нормандський формат", де можна тиснути на українських президентів. А ще йому треба війна. Бо кожен загиблий солдат – це залякування України.

Заручники в російських в'язницях не закінчаться ніколи. Не закінчиться і війна. Доки Україна не зникне з політичної мапи, а українці – з поверхні Землі. Це російський сценарій. Але є й інший сценарій – сценарій логіки. Війна скінчиться, коли Росія перестане існувати

Володимир Зеленський хоче повернути з підвалів і російських буцеґарень 450 в'язнів-українців. І тому згоден знову говорити з Путіним. Вони вже сиділи за одним столом. Розмовляли. Путін звільнив близько сотні полонених і заручників. За кожну людину, яка вийшла на волю, Зеленський публічно дякував. Він згоден знов пройти через це. Бо вважає, що це його людський обов'язок. Проблема лише в тім, що заручники в російських в'язницях не закінчаться ніколи. Не закінчиться і війна. Доки Україна не зникне з політичної мапи, а українці – з поверхні Землі. Це російський сценарій. Але є й інший сценарій – сценарій логіки. Війна скінчиться, коли Росія перестане існувати. Кажуть, з логікою сперечатись не варто.

1 жовтня 1932 року Освальд Мослі заснував "Британський союз фашистів і націонал-соціалістів". "Біляві бестії" бадьоро марширували вулицями міст: хайль Мослі! Коли розпочалась Друга світова, Вінстон Черчилль прикрив цю лавочку. А Мослі запроторив за ґрати.

Хайль Мінські домовленості! Хайль Мураєв! Хайль Добкін! Хайль Бойко!

Україна веде дві війни. Одну на Донбасі проти російських окупантів. А другу – в медійному просторі. Проти демагогів, маніпуляторів і брехунів, які пудрять мозок усьому народу. Хайль Мінські домовленості! Хайль Мураєв! Хайль Добкін! Хайль Бойко!

Кажуть, Черчилль був мудрий чоловік. Думаю, одну із цих воєн уже пора кінчати.

Зараз ви читаєте новину «Чому Путін пудрить мозок Зеленському». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі