Червоний ядерний пунктир: за яких умов РФ наважиться на ядерку?

Деокупація території України вже не може бути зупинена "ризиками ядерної ескалації" з боку Росії. Червона ядерна пляма, якою російський лідер намагався уберегти зону російської окупації від звільнення, перетворилась на напівпрозорий червоний пунктир десь на міжнародно визнаних кордонах Росії. Цей пунктир все ще впливає на номенклатуру озброєнь, які отримує Україна, і, можливо, на конкретні плани деокупації. Але впливає все менше.

Росії краще програти звичайну війну, ніж ядерну. Раціональна стратегія веде Кремль саме до такого звичайного програшу. Російські еліти могли б навіть використати його для назрілого перерозподілу влади. Однак Росія залишається ядерною державою, яка за довгі роки вбудувала в свою систему прийняття рішень ядерні опції. Вони ірраціональні, однак не неможливі.

Ядерні реакції Росії неможливо прорахувати до кінця. Проте досвід поточної фази війни дозволяє бути впевненими, що перспектива втрати раціональності і рефлекторної ядерної поведінки Росії знаходиться навіть не в Криму, тим більше не в Донецьку і Луганську. Вона знаходиться десь ближче до нового бункеру, який прискорено будується під центральною клінічною лікарнею управління справами Путіна.

Все, крім ядерної зброї

Перемога України у війні, здається, може бути забезпечена будь-якою зброєю, окрім ядерної. Це так, якщо тільки сама Росія не наважиться на багаторазово анонсований розмитими натяками тактичний ядерний удар. В такому разі світовий ядерний порядок зміниться і втратить сенс навіть риторичний сумнів, чи має Україна право на ядерну зброю. Зараз не 1950-ті роки, коли ядерна зброя була справою технологічно і економічно обраних. Зараз неядерні країни від володіння ядерною зброєю утримує радше їх політична філософія.

В базовому сценарії "все йде як йде" для Росії є кращім сценарієм програти звичайну війну Україні, ніж програти війну, в якій буде використана російська ядерна зброя. В першому випадку Росія просто програє і заплатить штраф, нехай настільки великий, що вимагатиме розстрочки до кінця століття. У випадку ж використання ядерної зброї Росія напевно припинить існувати у тому вигляді, в якому вона зараз існує.

Світ – США, Європа, Японія, Китай, Індія та переважна більшість інших країн – відкине Росію, яка наважилась би застосувати ядерну зброю і все одно програла б. А вона б програла, тому що не існує виграшної стратегії ядерного удару по Україні. Одиночний тактичний удар по будь-якому українському місту не перевершить того, що росіяни вже зробили з Маріуполем звичайною зброєю. Такий удар тільки розлютить Україну і збільшить військову допомогу з боку партнерів. Одиночний удар по військам не змінив би ситуацію на фронті. Він міг би знищити одну батальйонну тактичну групу при компактному розташуванні. Але щоб знищити добре навчені українські бригади, які незабаром звільнятимуть свою країну, росіянам знадобились би десятки, якщо не сотні тактичних ядерних боєголовок. Це б гарантовано перетворило війну на європейську і світову. Так, саме на світову перетворить війну будь-яке застосування Росією стратегічної ядерної зброї.

Світ відкине, тільки вже з трагікомічним сміхом, Росію, яка намагалась би і не змогла застосувати ядерну зброю проти України. Уявимо, що ті російські ракети, які не один день намагались і не змогли влучити в цілі на території України, бо збивались майже зі стовідсотковою вірогідністю, несли б ядерні боєголовки. До цілей вони б не долетіли, падали б з пошкодженнями різного ступеня у соняшники та в інших місцях. Така спроба коштувала б Росії дуже дорого. Важко уявити цивілізовану країну, яка б не вирішила після цього максимально швидко згорнути з Росією будь-які відносини. Якби деякі з цих ядерних боєголовок детонували б, то відносини світу з Росією не просто згорнулись би, здійснювались би активні кроки для усунення навіть теоретичної можливості рецидиву.

Водночас, щоб ці катастрофічні наслідки для Росії настали, у неї не повинно бути того, що світ сприйняв би як легітимні підстави застосувати ядерну зброю проти України. Такі законні підстави прописані у воєнній доктрині Росії. Вони загалом відповідають міжнародним нормам, усталеним у різних міжнародних форматах за час існування Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

 

Умови, які випливають з доктрини, такі: Росія як ядерна держава може застосувати ядерну зброю проти України як неядерної держави тільки у випадку, якщо Україна у союзі з іншою ядерною державою здійснить напад на Росію, що загрожуватиме самому існуванню російської держави.

В цих умовах багато суб'єктивного, але точніше правила глобального ядерного порядку прописати досі не вдалося. Що конкретно означає "загроза самому існуванню", "у союзі з іншою ядерною державою", "напад"? У лютому минулого року Росія переконувала світ, що ці слова необхідно сприймати максимально широко, і Путін не жартує. Червона лінія виявилась настільки широкою, що перетворилась на пляму невизначеної форми.

Після багатьох місяців комунікацій, все більш сміливих і глибоких ударів українських сил вглиб російської території, постачань партнерами все більш потужних озброєнь, з'ясувалось таке: в глибинах російської влади і воєнного істеблішменту ядерний рефлекс може спрацювати у випадку, якщо ударна зброя, необов'язково ядерна, партнерів України, серед яких три – США, Сполучне Королівство і Франція – ядерні, буде застосовуватись у масштабних операціях на міжнародно визнаній території Росії. Це не остаточно, але більш певно, ніж записано в доктрині Росії.

Будуть удари, буде і зброя

Уявимо ситуацію, коли на території України в умовах російсько-української війни базувалась би ядерна зброя іншої ядерної держави. Очевидно, що вона б призначалась передусім для ударів по міжнародно визнаній території Росії. Право на упереджувальний удар для усунення ядерної загрози в умовах війни, незалежно від того, хто її почав, могло б бути визнане за Росією.

Росію від нанесення ядерного удару по Україні утримує серед іншого ризик появи ядерної зброї на території України, якщо такий удар станеться. Не навпаки, адже поява ядерної зброї радше притягує упереджувальний удар.

У публічному полі ніде і ніхто не говорив, що у разі нанесення Росією ядерного удару по Україні на її території з'явиться ядерна зброя, яка створить для Росії неприйнятні ризики у разі рецидивів. Публічно говорилось тільки, що наслідки для Росії будуть надзвичайно важкі. Їх можна завдати звичайними засобами, враховуючи кратну кількісну і якісну перевагу над Росією з боку партнерів України.

Про що можна говорити певно, так це про те, що у разі ядерного удару Росії як ядерної держави проти України як неядерної держави буде зруйноване все, що лежить в основі глобального ядерного порядку зі всіма наслідками для режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Чим яскравіше це усвідомлюватимуть в Росії, тим менша вірогідність ядерного удару.

Але говорити про ядерні опції для України у разі російського ядерного удару не означає упереджувально реалізовувати ці опції – ефект буде зворотним, і вірогідність російського тактичного удару зросте, не знизиться.

Переконливе окреслення наслідків створює стримуючий ефект. Дуже схоже, що стратегія стримування Росії використовувалась партнерами України вже давно, починаючи з перших "Рамштайнів". У відповідь Росія варіювала інтенсивність ядерних погроз.

Схоже, не буде значним викривленням наступна історія цього взаємного стримування. Перший раунд: "якщо ви, росіяни, продовжите наступ, Україна отримає HIMARS і дальню артилерію" – "якщо ви, Захід, дасте Україні HIMARS, це означатиме, що ви вступили у війну, і Росія може використати тактичну ядерну зброю". Росія продовжила наступ, Україна отримала HIMARS і зупинила російський наступ.

Другий раунд: "якщо ви, росіяни, продовжите удари по українським електростанціям і цивільним об'єктам, Україна отримає Patriot і багато інших засобів ППО" – "якщо ви, Захід, дасте Україні Patriot, це означатиме, що ви вступили у війну, і Росія може використати тактичну ядерну зброю". Росія продовжила удари по цивільній інфраструктурі, Україна отримала сучасну ППО і мінімізувала ефективність російських ударів.

Третій раунд: "якщо ви, росіяни, самі не звільните українські території і не почнете переговори, Україна отримає Leopard і багато озброєнь для ефективної деокупації" – "якщо ви, Захід, дасте Україні Leopard, це означатиме, що ви вступили у війну, і Росія може використати тактичну ядерну зброю". Росія відмовилась йти з окупованих територій, Україна отримала зброю і підготувалась до наступу.

Цікаво, що відмовилась зробити Росія на шляху до миру, що призвело до рішення надати Україні F-16, і що вона має відмовитись зробити, щоб Україна отримала ATACMS і інші балістичні ракети такого класу? Ми тільки чуємо повторення російської мантри: "якщо ви, Захід, дасте Україні F-16, це означатиме, що ви вступили у війну, і Росія може використати тактичну ядерну зброю". Але з'явилась новація – Росія погрожує застосувати ядерну зброю з території Білорусі.

Це і може бути розгадкою: Україна отримає F-16 тому, що в Білорусі з'явились носії ядерної зброї. І якщо в Білорусі з'явиться сама ядерна зброя, в Україні з'являться ATACMS і інші балістичні ракети такого класу. Не обов'язково саме так, але щось таке, якщо гіпотеза про стримування Росії погрозою постачань озброєння вірна.

Стримування не є грою у піддавки

Підсумовуючи, можна сказати, що поява в Україні будь-якої зброї, окрім ядерної, вже не може бути стримана російськими натяками на ядерну ескалацію, якщо йдеться про деокупацію конституційної української території. Обмеження ядерної ескалації виникають тільки щодо використання західної зброї на міжнародно визнаній території Росії.

Більше того, контрпродуктивною є гра у піддавки з Росією у питанні озброєнь для України, якщо тільки не йдеться про розташування на території України ядерної зброї інших країн і про використання зброї партнерів в операціях України на визнаній території Росії.

Якщо Росія відчуває, що її ядерна риторика впливає на постачання озброєнь Україні, вона її посилює і може довести до рівня reality show. Це небезпечно з огляду на падіння якості прийняття в Росії стратегічних рішень і наявності у неї хворих психосоматичних ядерних реакцій. Найбезпечніший шлях – ігнорувати російські ядерні погрози, коли йдеться про деокупацію конституційної території України.

Водночас треба визнати, що певні озброєння можуть бути більш ефективними в стратегічному дискурсі, ніж на полі бою. Але це тільки у тому разі, якщо стримування спрацьовує і Росія відмовляється від певних воєнних опцій заради того, щоб певна зброя не опинилась в Україні. Як тільки стримування провалюється, зброя має надходити.

×