Петровичу вже 64, а відсидів він майже половину свого життя. Коли в передостанній раз вийшов — зробив на поверсі ремонт, поставив броньовані двері. Одні — як виходиш з квартири, другі — як ідеш до ліфта, треті — на сходи і четверті — про всяк випадок. На відміну від інших бандитів, Петрович має рідкісну ознаку — говорить по-українськи. Кажуть, він знав Чорновола, тоді й пізнав національну ідею. Друкував націоналістам підпільні книжки, а собі — підробні лотерейні квитки, подейкують, що й гроші.
Наприкінці 90-х багатьох бандитів перестріляли. Їхній бізнес перейшов до інших. Петровичу пощастило: він лишився живим, однак знову сів. Вийшов цього літа. Красуня-дружина виїхала до Європи. Із броньованих дверей сусіди повиймали замки. А сам Петрович майже не змінився, тільки трохи постарів. Церкві допомагає. Гостей приймає. Так само щедро їх пригощає. Батько мого знайомого пояснює:
— Це перевірка. Він дивиться, хто як їсть і скільки. Так можна багато дізнатися про людину. А пригощає щедро, бо хоче поставити від себе у залежність.
Друкував націоналістам підпільні книжки
Петрович старіє і хоче оточити себе молодими хлопцями, щоб вони робили замість нього всю чорну роботу. Батько це розуміє, бо його син теж ходив до Петровича, поки не відчув, як воно — в тюрмі. Але я знаю: мине час і він знову прийде до нього. Хто вже спізнав легкі гроші — від них не відмовиться.
Петрович завжди привітний, вітається із сусідами. Іноді кажу іншим, мовляв, Петрович добра людина. А вони:
— Ти ж не знаєш, скількох людей він на той світ відправив.
А я думаю, що не так багато. Як би більше — то був би народним депутатом. Правда, Петрович якось балотувався, але не на ту партію поставив. Національну ідею мало хто вибирає.
1 
1
Коментарі
1